Історія польсько-українських конфліктів т.3

Як випливає з повідомлень у пресі, злочин здійснила КСП — Команда спеціального призначення, тобто диверсійний підрозділ НСЗ, створений для вбивств працівників У Б (управління безпеки. — Пер.), громадської адміністрації, членів Тимчасового уряду, єврейського й українського населення, ліквідації їхнього та державного майна, особливо готівки. Спеціалістів з убивств судили одночасно за напади на Банк державної економіки у Любліні, Любельську рільничу палату, касу фабрики «Ідеал» у Любліні та банк «Сполем» у Холмі. Керівником КСП був Зигмунт Воланін. На одній з нарад інспектор Любельського округу НЗС «Зенон» наказав Воланіну розпочати інтенсивну ліквідацію українців і євреїв, «шкідливих організацій». На перший план повинно було вийти село Верховини Красниставського повіту. З цією метою чотири боївки КСП було об'єднано в один більший підрозділ, і 6 червня 1945 року вони зайняли село. Ось що написав про цей злочин журналіст «Голосу народу» в № 150 за 1945 рік:

Напад здійснила банда НЗС під командуванням «Сокола» (справжнє прізвище — Станіслав Секула). Для приспання пильності мешканців села, котрі очікували повернення своїх братів і синів з фронту, бандити переодягнулись у мундири польських солдатів, прикрасились квітами і розташувались у селі, пояснюючи, що це підрозділ, який повертається з фронту. Ось тоді почалася систематична різанина в кожній садибі.

Видовище дітей, вбитих у хатах і городах, справляє жахливе враження. Деяких немовлят вбивали пострілом у рот. Спеціальна комісія, яка прибула на місце злочину, налічила серед останків 65 дітей віком до 11 років. Вбито також трьох старих людей віком понад 80 років.

В одній з хат знайдено останки 70-річної жінки, яка тримала на руках малу дитину, також вбиту. Обличчя дитини майже не видно було, його покривала маса запеченої крові.

Серед убитих була Марія Марчак — 57 років, чоловік якої був убитий гітлерівцями у квітні 1943 року за допомогу польським партизанам. Її син Пьотр Марчак воював з німцями ще у рядах Армії Людової, після визволення Любельщини пішов до Війська Польського, де й служить до нинішнього дня.

Жертвами бандитів стали Костянтин Будзяк (62 роки) і Марія Будзяк (56 років). Єдиний син Будзяків уже багато місяців служить у Війську Польському. Миколай Ретчук, батько зв'язкового підрозділу Армії Людової, тяжко поранений. Вбитий Антоні Олещук, батько доблесного вояка Армії Людової, Анна Ільчинська (73 роки), чий син служить у Війську Польському. Особливо позвірячому злочинці знущалися з родини Кондрацяків. Теофіла Кондрацяка (55 років) і його сина Антоні по-гітлерівськи кинули обличчям до землі з зв'язаними за спиною руками і вбили жахливим способом. Їм відрубали голови ударом заступа. Тіла жертв мають сліди численних колотих і різаних ран.