Історія польсько-українських конфліктів т.3

У православній вірі залишилося кільканадцять старих жінок і чоловіків».

III.

Для духовного і матеріального життя українського населення страшними є наслідки описаного вище терору і збройної розправи з українським селом, які застосовуються польськими диверсійними підрозділами.

Більшість духовенства і сільської інтелігенції тримається до кінця на своїх місцях і врешті гине мученицькою смертю. Але багато є таких, чия родинна ситуація не дозволяє залишитись, і вони мусять покинути свої парафії чи інші місця освітньої, кооперативної чи релігійної роботи й шукати порятунку або в містах, або за межами Холмщини. Разом з їхнім відходом у селі припиняється суспільне життя: релігійне, освітнє, кооперативне. На підставі місцевих звітів можемо стверджувати, що припинили існувати приблизно 20 % православних парафій, перестали працювати 80 % українських шкіл, призупинили свою діяльність 50 % кооперативів.

Українське життя на Холмщині дуже зруйноване, національний організм знекровлений і проходить важке випробування.

Люди, які в такий спосіб чи метод хочуть розв'язати українську проблему на Холмщині, тобто, відверто кажучи, вогнем і мечем знищити український православний елемент на цій землі, нехай подумають, яку величезну відповідальність беруть на себе і весь польський народ перед Богом та історією, якщо вони здатні зрозуміти, що така відповідальність існує.

Коли придивимось до всіх описаних кривавих картин індивідуальних і групових терористичних убивств, коли побачимо їх збільшення у часі й просторі, то переконаємося, що викладені факти не є справою гарячих голів чи збочених фанатиків. Ні, це — наслідок планово розпаленої масової ненависті. Це в західні окраїни української території б'ють отруєні ненавистю, україножерною пропагандою людські хвилі збаламучених польських сіл і міст.