Історія польсько-українських конфліктів т.3

Можемо, одначе, запевнити, що ця цинічна гра їм не вдасться. Не можуть вони розділити нас і розбити спільний антибільшовицький фронт наших народів, оскільки він є найбільшою життєво необхідною вимогою до нашої нинішньої політики, яка може привести наші народи до визволення, незалежності та єднання. Їм не вдасться також сфальшувати чи приховати від світової громадської думки свою відповідальність за нечувані і небачені злочини масового антиукраїнського терору.

Світова громадська думка є і буде належно поінформована про все, що у нас відбувається. А насамперед український народ добре пам'ятає всіх своїх катів і у відповідний час вимагатиме розрахунку. Всі злочинці будуть покарані.

Представники нинішнього польського уряду з усією своєю пропагандою за допомогою верховинського процесу намагаються показати, що вони не ведуть стосовно українців шовіністичної політики та що визнають і застосовують політику толерантності й гуманізму. Винними в усіх злочинах антиукраїнського терору є, на їхню думку, тільки шовіністичні елементи, які діють в опозиції до нинішнього уряду. Викладені вище факти заперечують це.

Нам добре відомо, що існують численні відсталі шовіністичні польські елементи, які в сліпій ненависті до всього українського готові зробити будь-який, найбільш ганебний та шкідливий, також і для власного народу, крок, аби тільки дати вихід своїй звірячій антиукраїнській ненависті. Добре знаємо, що такої політичної сліпоти і дурості нині ще є достатньо серед поляків усіх орієнтацій, чому найкращим доказом є саме Верховини.

Але також знаємо, що представники керівництва польських підпільних організацій оголосили ще у травні 1945 року, що засуджують антиукраїнський терор, боротимуться з такими тенденціями і позитивно поставляться до ідеї взаємної співпраці наших незалежницьких організацій як з одного, так і з другого боку. Саме це є для нас принциповою засадою в оцінці польсько-українських відносин, а не випадок Верховин. Хочемо вірити, що у майбутньому ці відносини складатимуться все краще, і наша політична співпраця розвиватиметься в одному спільному антибільшовицькому фронті. Цього найбільше бояться прислужники Сталіна. Вимагаємо, однак, щоб польське суспільство у своїх власних інтересах засудило всі такі випадки і злочини, як Верховини, незалежно від того, з якого джерела вони походять.

Є фактом те, що сьогодні найбільше підбурює і налаштовує до антиукраїнських виступів, як і безпосередньо проводить масові погроми українського населення, нинішній польський уряд — сліпе знаряддя в руках Москви. Цілком очевидно, що без опертя на польське суспільство урядові не вдалось би здійснити свої наміри у такому масштабі. Якщо все польське суспільство чинитиме рішучий опір такій політиці, якщо не буде ні самовільних безвідповідальних виступів шовіністичних елементів типу Верховин, ані підпорядкованих наказам червоних терористів виконавців убивств у Карликові, Завадці та десятках інших місцевостей, тоді буде дуже важко московським пахолкам, які називають себе польським урядом, здійснювати накази їхніх московських хазяїв стосовно українців, оскільки українське населення чинить цьому рішучий опір зі зброєю в руках.