Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Віктор Суворов (Володимир Рєзун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім’я було Татьяна» — це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі. Книга є першою з трилогії «Хроніка “Великого десятиліття”». Книга друга — «Облом» (планується до видання найближчим часом), третю книгу «Кузькіна мать» видано у 2012 році.
Отут своєю міццю блиснула авіація! Удар завдається не ланками, не ескадрильями, а полками! Одночасно — три полкові удари бомбардувальниками: лівіше від вибуху, правіше й позаду нього! О 9 годині 55 хвилин, на 21-й хвилині після вибуху, 39 бомбардувальників Іл-28 і 6 винищувачів МІГ-17 на висоті 7 кілометрів проскочили через стовбур радіоактивної хмари, через пиловий стовп атомного гриба!
Бомбардувальники стелили бомби килимами. Це були не окремі вибухи, а одночасний підйом сотень тонн ґрунту, зірваних із поверхні землі. Потім — три полки реактивних штурмовиків і ще три полки винищувачів. Вони йшли хвилями над самою землею з оглушливим свистом і ревом. Вони били, не шкодуючи дул, із сотень автоматичних гармат по тих, хто ще міг би вижити у цьому рукотворному пеклі.
Розриви снарядів артилерії та бомб авіації злилися в приголомшливу симфонію війни, в гімн нестримної потужності нашої звитяжної армії!
І тільки-но трохи стишилася артилерія, до епіцентру, пробиваючись крізь буреломи та вогнища пожеж, на танках рвонули дозори радіаційної розвідки. О 10 годині 13 хвилин, за 40 хвилин після вибуху, вони були в епіцентрі.
І дали добро!
І тоді в бій пішли дві гвардійські дивізії 128-го стрілецького корпусу. О 12 годині передові загони «східних» досягли епіцентру.
5
А попереду все зовсім не так, як було нещодавно. Жодних орієнтирів. Місцевість не впізнати. Пустельне похмуре поле.
«Від лісового дубового масиву залишилося лише чорне згарище — обгорілі кілочки. Бойова техніка — наша і наших імовірних супротивників — оплавлена, пошматована. Траншей і укриттів не стало — верхній шар землі немов перемістився. Усе зрівнялося. Видовище було моторошним.»
(Червона зірка. — 1992. — 9 липня)
Земля стала пухкою. Немов її орали трактористи-цілинники. І просівали.
Земля диміла. Ближче до епіцентру земля оплавлена. Землю вкривала склоподібна кірка розплавленого піску. Земля хрумтіла й ламалася, як лід.
На оплавленому ґрунті — зірвані танкові башти, зім’яті, як грубий обгортковий папір, корпуси бронетранспортерів, зав’язані хитромудрими вузлами гарматні дула.
Хіросіма після вибуху ядерної бомби. Майже так виглядав і Тоцький полігон
Пролом в обороні «західних» видався на диво чистим. Зупиняти наступ нікому. На тих, хто намагається чинити опір, — ураганний вогонь артилерії та повторний удар авіації.
О 13.00 «східні» завдали другого, цього разу умовного, ядерного удару по резервах «західних».
О 13.40, використовуючи коридор, прокладений другим вибухом, «східні» з новою силою рушають уперед.
О 14.40 «східні» завдали третього, теж умовного, ядерного удару.
«Західні», прикриваючись димами, почали відступ.
Розділ 16
1
Військові навчання на Тоцькому полігоні у вересні 1954 року мали зворотний бік.
Ключовим моментом було скидання бомби. З характером «Татьяни» ми загалом ознайомилися, але не можемо оминути носія.
Ту-16 або „Туша”, реактивний бомбардувальник, взятий на озброєння 1954 року
1954 року на озброєння радянських ВПС надійшли реактивні бомбардувальники Ту-16, в армійському побуті — туша. Ці бомбардувальники цілком придатні для руйнування міст, великих промислових і транспортних об’єктів у глибокому тилу противника. Однак усі спроби використовувати Ту-16 для завдавання удару по опорних пунктах умовного противника на передньому краї оборони, коли поруч знаходяться власні війська, завершилися повним провалом.
У березні 1954 року на Тоцькому полігоні було проведено серію випробувань. Болванки (офіційна назва — «габаритно-ваговий еквівалент»), що їх скидали з Ту-16, ніяк не хотіли лягати поруч із ціллю. Відхилення бували різними. Іноді — до двох кілометрів.
І тоді Жуков наказав використовувати тихохідний, морально застарілий, не придатний для справжньої війни Ту-4.
2
Під час Другої світової війни у США було створено Б-29 — тоді найпотужніший стратегічний бомбардувальник. Спроектували його під керівництвом видатного авіаційного конструктора Ассена Джорданова. (Брати слов’яни, ми такі талановиті!)
