«Спогади і роздуми» Маршала Жукова, спогади інших видатних полководців Червоної Армії і є тією достовірною військовою історією Великої Вітчизняної війни, яку треба вивчати для освіти нового покоління громадян Росії.»
(Червона зірка. — 2009. — 15 грудня)
Ой, чи так!
Наказ про створення штрафних рот і батальйонів підписав особисто Сталін. А положення про штрафні батальйони і роти було оголошено в наказі НКО СРСР від 28 вересня 1942 року № 298. І підписав цей наказ особисто Жуков.
Тобто Народний комісар оборони товариш Сталін (військового звання в нього на той час ще не було) віддав наказ створити.
І все.
А перший заступник Народного комісара оборони генерал армії Жуков вказівку Сталіна доносив як повноцінну інструкцію командирам усіх рангів: кому і кого гнати у штрафні частини, за що та на які строки, які права та привілеї надати постійному складу штрафних частин, як використовувати штрафників тощо.
Жуков був не тільки автором наказу № 298, а й найголовнішим споживачем енергії штрафних частин. Ніхто за всю війну НЕ скалічив і НЕ поклав у землю стільки штрафників, як він.
Через багато років після війни вийшли мемуари Жукова. З кожним новим виданням вони стають дедалі правдивішими. Питання — у якому виданні Жуков розповів про заставні загони? У якому виданні згадано штрафні роти й батальйони? Хоч однією фразою?
А вони ж, починаючи з вересня 1942 року, розчищали шлях першим ешелонам військ у ВСІХ без єдиного винятку наступальних операціях. Жуков особисто планував використання особливих ешелонів, але забув про це розповісти.
І це є та «достовірна військова історія Великої Вітчизняної війни», яку треба вивчати для освіти нового покоління громадян Росії?
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
Про штрафні роти і батальйони я побіжно згадав тільки заради того, щоб пояснити зміст поняття «особливий ешелон». В одній із безлічі наступальних операцій, на одному тільки фронті, а діючих фронтів на завершальному етапі війни було десять, Жуков використовував 400000 снарядів для підтримки особливого ешелону. Жуков заявив, що 400000 снарядів вагою від 6 до 330 кілограмів кожен — це те, що можна вільно викинути, «нічого при цьому не втрачаючи».
400 тисяч снарядів — це тільки для забезпечення дій особливого ешелону. Чи може хтось уявити кількість боєприпасів, необхідну не тільки для відтяжних дій штрафників, а для повного злому оборони?
Після війни радянські стратеги отримали ядерну зброю. І проблема прориву ворожої оборони враз спростилася. Два-три ядерні удари по передньому краю противника — ось вам «чистий прорив». Головне — швидко цими проломами скористатися. Головне, не дозволити супротивнику ці проломи закрити.
Якщо маси танків, моторизованої піхоти й самохідної артилерії вирвуться на оперативний простір, їх навряд чи хто зможе зупинити. І тоді — вперед до перемоги!
У вересні 1954 року військові навчання «Сніжок» проводили для того, щоб теоретичні припущення перевірити на практиці.
Розділ 15
1
7-й стрілецький корпус Південно-Уральського військового округу звів на місцевості польову оборону. Корпус відвели на п’ять кілометрів від району оборони, залишивши на позиціях сотні танків, бронетранспортерів, гармат і мінометів, замінивши солдатів у траншеях і бліндажах коровами, кіньми, вівцями. За підготовленою обороною планували завдати послідовно три ядерні удари, прокладаючи коридор для атакувальників. Другий і третій удари імітувалися підривом сотень діжок з бензином, які були складені в спеціально викопаних котлованах. А перший ядерний удар — справжній.
Ядерні удари — це ті тарани, які проламують стіни фортеці. Проламують для того, щоб наші війська увірвалися крізь пригнічені опорні пункти противника у ворожий тил, увірвалися через пробитий пролом, через епіцентр ядерного вибуху.
Тоцький полігон. Ну, хіба не Європа?
Схема ядерних випробувань
Бомба ИДС-4 «Татьяна». 38 кілотонн
Навчання — тільки один день — 14 вересня 1954 року. Місцевість обрано так, щоби максимально відповідала типовій сільській місцевості Центральної Європи: пагорби, улоговини, ліси, гаї, поля, досить висока щільність населення. Село Махівка (173 двори) — за 4,5 км від центру цілі.
