Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
П’яте — в ГУЛАГу НКВС СРСР (а також — в ГУТЗДС, ГУТШС та інше) сиділи здорові, синіми картинками розмальовані мужики. Скільки їх там було, кожен сам може порахувати. Певна частина від загального числа пройшла через штрафні частини. Думаєте, товариш Сталін цей потенціал не використав на війні?
Усі ці людські маси в число 427910 не вписуються. Той, хто її запустив у науковий обіг, трохи помилився. Усього лише на один нулик.
Цифра 427910 не поєднується з кількістю штрафних батальйонів і рот, які воювали на фронті. Не відповідає ні їх чисельності, ні плинності змінного складу.
Ось іще майже непримітний статистичний факт. За чотири роки війни військовими трибуналами засуджено 2530663 військовослужбовці Червоної Армії. З них:
за контрреволюційні злочини — 471988;
за військові злочини — 792192;
за загальнокримінальні — 1266483.
Ці раніше цілком таємні відомості були вперше опубліковані А. І. Мурановим і В. Є. Звягінцевим (Досьє на маршала. — Москва: Андріївський прапор, 1996. — С. 137).
Муранов Анатолій Іванович — заступник Міністра юстиції, начальник Управління військових судів МЮ РФ, генерал-полковник юстиції, Державний радник юстиції 1-го класу, заслужений юрист РФ.
Звягінцев В’ячеслав Єгорович — начальник відділу судової практики та статистики Управління військових судів Міністерства юстиції РФ, полковник юстиції, Державний радник юстиції 3-го класу.
Відомості — з перших рук.
Це обличчя армії-визволительки з дещо іншого ракурсу: на війні у Червоній Армії було два з половиною мільйони своїх кримінальників, не рахуючи тих, кого пригнали на війну з ГУЛЖДС, ГУАСу, Головгідробуду, ГУЛАГу та інших подібних структур.
У Червоній Армії за чотири роки війни виявлено та засуджено майже півмільйона контрреволюціонерів, не рахуючи тих, хто пішов до німців і воював під прапорами Гітлера.
Припустимо, що півмільйона контриків, виявлених у Червоній Армії за роки війни, перестріляли. Але інших два мільйони засуджених куди дівали?
До штрафних частин, як ми вже з’ясували, засилали не тільки тих, кого засудили на фронті, а й тих, хто сидів у таборах. Крім цього, до штрафників гнали не тільки і не стільки за рішенням трибуналів, скільки за рішеннями командирів полків, бригад і дивізій.
На війні потрібно постійно розкривати систему вогню противника. Кращого (якщо втратами не лічити) способу для викриття системи вогню, ніж розвідка боєм, ніхто поки не придумав.
Червона Армія наступала всю війну. Із самого першого дня. Коли треба було зустрічати супротивника незламною обороною, все одно наступала! Штрафні частини з літа 1942 року, тобто з моменту їх появи, стали тим знаряддям, яким командири всіх рангів — від Жукова і нижче — постійно на всіх фронтах промацували оборону противника багнетом, а його мінні поля — солдатськими чобітьми.
6
Наші генерали і маршали про штрафників багато не розповідали. Точніше, не розповідали нічого. Було знайдено шляхи уникнення слизької теми.
Штрафні батальйони і роти постійно використовували для ведення розвідки боєм. А коли так, наші багатозіркові мемуаристи у своїх правдивих творах іменували ці батальйони і роти розвідувальними. Приклад про Берлінську операцію:
«Наступу військ 1-го Білоруського фронту передувала розвідка боєм, яка... проводилася 14 і 15 квітня силами 32-х розвідувальних загонів до посиленого батальйону кожен.»