Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Семен К., мешканець села Бересть у гміні Молодятичі, так розповідає про напад на це село:
«21. III.1944 року приблизно о 7 годині ранку я побачив багато озброєних бандитів, які наближалися з боку Заборців. Підходячи до села, вони почали стріляти. Почулась команда: «Палити, бити до колиски, не може бути ні одного українця на польській землі!» Після цих слів польські бандити почали палити село. Їх було досить багато, приблизно 200 осіб. Мали вони різні мундири: німецькі плащі, польські конфедератки, переважав цивільний одяг. Озброєння було різним. Бачив переважно гвинтівки і гранати».
Дмитро М., свідок погрому села Модринь, пише так: «26.III.1944 року о 12 годині банда, яка йшла з боку Мірецького Лісу, почала стріляти з відстані близько 500 метрів з різноманітної зброї. Я сховався у схроні й там почув, як людей били і розстрілювали. Після 4 години я вийшов із схрону і побачив людей з відрізаними руками і ногами. В іншому схроні побачив людей, вбитих гранатами».
«2 квітня 1944 року приблизно о 8 годині банда, яка налічувала приблизно 50–60 осіб, оточила село Новосілки у гміні Потужин і почала стріляти. Бандити ходили від хати до хати і підпалювали їх. Хто тільки з'являвся, того відразу вбивали. Бандити ходили по криївках, вишукували людей і вбивали ix. Під час підпалювання чинили так: підпалювали і чекали, поки полум'я охопить будинок. Тож багато людей згоріло живцем, кілька було тяжко попечених. іСолг/ банда увійшла до Новосілок, спочатку впіймала 9 осіб, в тому числі настоятеля Миколу Гольця, і всіх повбивала. Село повністю спалено. З двохсот номерів залишилося 9 будинків. Вбитих і попечених є понад 120 осіб».
(Протокол свідчень Юрія С., 48 років, мешканця села Новосілки, написаний 4.V.1944 року в Грубешові).
Священик-декан з Крилова про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця і його парафіян пише:
«На доповнення моїх попередніх звітів пишу про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця. Після нападу польської банди на село Ласків, де мученицькою смертю загинув священик Лев Коробчук, священик Микола Голець, бажаючи відвернути нещастя від вірних і взагалі від села, почав закликати громадян до згоди і співпраці без огляду на віру та національність і з цією метою скликав кілька зборів 14.111 у Новосілках і сусідніх селах, на які їздив з римо-католицьким священиком з Новосілок. Вони спільно закликали до згоди. Довіряючи запевненням поляків, що йому і всім мирним людям нічого не загрожує, до останнього моменту свого життя виконував свої священицькі обов'язки, а в день смерті, коли йшов молитися за дитину, був схоплений польськими бандитами і вивезений у невідомому напрямку. Римо-католицький священик і управляючий фільварку, які разом зі священиком Гольцем проводили зібрання, вже раніше виїхали з Новосілок. Поляки запевняли, що священику Гольцю нічого не загрожує, що він також перебуває у безпечному місці. Але через три тижні, коли поляки, які спалили село і вбили 130 православних, вийшли із села, у ямі в колонії Новосілки у господарстві поляка Ковальського знайшли тіло священика, замученого у страшний спосіб разом з 11 парафіянами. Священикові Гольцю відрізали бороду, язик, вуха і взагалі жахливо покалічили. Так знущалися з парафіян. Тіло однієї жінки знайшли у хліві старости Улановського в колонії заритим у гній».
Уночі на 3. IV. 1944 року двадцять польських бандитів вломились до помешкання церковної сестри у селі Спас повіту Холм Параски Дині й побили її так, що наступного дня вона померла, робітника вбили і забрали ключі від церкви, які там були. Також побили псаломщика і його родину, наказали йому протягом двох днів виїхати під загрозою смерті. Від'їжджаючи, бандити сказали псаломщику: «Скажи попу, щоб не приїжджав сюди більше правити, бо вб'ємо його як пса!»