По живу і мертву воду

Сьогодні зовсім випадково радник наткнувся у військовому госпіталі буквально на скарб. Той клясер, який лежав зараз у нього в портфелі, був трофеєм якогось пораненого солдата, видно, досвідченого філателіста. Солдат помер під час операції, а його товариші по палаті обміняли нікому не потрібний «альбом» дивакуватого покійника на десять пачок сигарет.

Радник засвітив гасову лампу, старанно, наче хірург перед операцією, помив руки, розіклав на столі пінцет, лупу, шматочок білосніжної замші й лише після цього дістав товстий саморобний клясер. Марок було багато. Хвалити бога, потрібно буде весь вечір потратити на те, щоб розглянути кожну з них, визначити можливу вартість її. О, після війни вони коштуватимуть дорого, ці радянські марки! Хауссер обережно підхоплював марку пінцетом, розглядав її в лупу й, переконавшись, що марка без ганджу, протирав її замшею, вкладав у пакетик.

Цього разу йому до рук потрапив багатий улов — кілька комплектів рідкісних серій і в додаток до всього тридцять примірників особливо цінної марки з надпечаткою, в яку вкралася друкарська помилка. І жодного загнутого краєчка, жодної грибкової плямочки на покритому клеєм боці. Як пощастило!

Томас Хауссер блаженствував. Такі години були для нього відпочинком — марки захоплювали, і він міг не думати про політику, війну, долю третього рейху і навіть власну долю. Думки про це все були просто-таки нестерпними. Невисокий, головатий, схожий на кретина, радник з юнацьких років страждав від усвідомлення своєї фізичної неповноцінності, але був надто високої думки про себе. Він вважав себе людиною, здатною в багатьох випадках передбачати хід історії. Політика у всіх її проявах здавалася йому шаховою грою, і навіть карта світу, розграфлена паралелями й меридіанами, сприймалася як величезна шахова дошка з народами й арміями замість звичайних фігур, дошка, на якій одночасно і безперервно розігрувалося кілька складних партій, що змінювали одна одну, але були взаємно зв’язані. Партії Гітлера надходив кінець. Фюрер програвав, і вже ніщо не могло врятувати Німеччину від розгрому. Тепер це було ясно кожній тверезомислячій людині. Єдине, чого можна було добитися за допомогою хитромудрих ходів і величезних жертв, це якомога далі відтягти закінчення партії. Пошуками таких вдалих ходів і займався експерт у східних питаннях.