По живу і мертву воду
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Серия: Оксана Стожар #3
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: «КАМЕНЯР»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «По живу і мертву воду». Краткое содержание книги:
Головна тема роману «По живу і мертву воду» — життєдайність і сила ідей інтернаціоналізму, дружби народів. Ці ідеї, немов казкова жива вода, врятовують багатьох героїв книги, розкривають їм очі на правду, виводять з мороку людиноненависницької пропаганди.
… Рано вранці кривий служка Тадеуш, прийшовши прибрати в костьолі, помітив, що двері в костьол прочинені. Здивований цим, — ключі були тільки в нього і в ксьондза, — Тадеуш перехрестився, зазирнув до середини. Каламутне світло падало з стрілчастих вікон униз. В кінці проходу між лавами лежала долілиць, головою до вівтаря, розметавши на підлозі руки, якась людина. Відчувши щось недобре, костьольний служка підійшов ближче й побачив на підлозі кинутий автомат. Тадеуш знову перехрестився, й торкнувся до лежачого, щоб довідатися, живий той, чи мертвий. Чоловік повільно підвів голову, й служка побачив мокре від сліз обличчя свого ксьондза.
— О, Єзус, мати божа! — заметушився переляканий старий. — Панотче, вам погано! Води? Зараз!..
— Не треба, пане Тадеуш, — ледь чутно промовив Пулчинський. — Я сам… Іди. Бог простить мені цю кров.
12. ЕКСПЕРТ У СХІДНИХ ПИТАННЯХ
Цього разу начальник гестапо виявив підкреслену лояльність до радника Хауссера. Він досить люб’язно привітався з «Пуголовком», запросив сісти до столу й подав підготовлене до відсилки зведення, що являло собою короткий огляд подій за два тижні на підвідомчій йому території.
Хауссер скинув кашкета, витер чистенькою, акуратно згорнутою хустинкою свою розкішну лисину й, присунувши стілець до карти, що висіла на стіні, заглибився у вивчення секретного документа. Шістнадцять диверсій на залізницях… Одна велика — пущено під укіс ешелон з танками і цистернами пального, що йшов на фронт. Оберштурмбаннфюрер висловлює в примітці припущення, що всі диверсії на залізниці — справа рук радянських партизанів, які проникають невеликими, добре підготованими і спорядженими групами з північних лісистих і болотистих районів на південь, у смугу лісостепу. Хауссер звірився з картою й прийшов до переконання, що начальник гестапо має цілковиту рацію. Проте йому впало в очі, що цього разу кілька диверсійних партизанських груп діяло на великій віддалі від своїх баз. Сто — сто п’ятдесят кілометрів! Очевидно, в цих краях у них є спільники серед місцевого населення. Про це оберштурмбаннфюрер нічого не говорить… В його інтересах не торкатися цього питання.
Викрадення зброї та боєприпасів на станції Здолбунів. Солідно: шість ящиків гвинтівок, п’ятдесят ящиків з патронами і гранатами, три ручних кулемети. Зроблено чисто, без жертв з німецького боку… Начальник гестапо не наважується стверджувати, хто саме вчинив грабунок, але схиляється до думки, що це зробили оунівці. Мабуть, і в цьому пункті він має рацію…
Вісім нападів на продовольчі обози, що везли на залізничні станції зібраний у селян контингент. Захоплено 180 тонн зерна, 76 голів великої рогатої худоби. Убито й пропало безвісти чотири офіцери, дев’ятнадцять німецьких солдатів. За даними, які має оберштурмбаннфюрер, у трьох нападах брали участь радянські партизани, решту вчинили оунівці. Можливо, цілком можливо…
Протягом минулих двох тижнів загострилася ворожнеча між українцями і поляками. Діють озброєні загони УПА і АК. Переважно нічні напади з особливо жорстокими звірствами. П’ять сіл і одинадцять хуторів спалено дотла, населення знищено майже повністю. Прекрасна, чудова новина! Радник ледве стримався, щоб не потерти від задоволення руки.
В кінці зведення найважливіше: два агенти доносять, що в районі Радзивилова між представниками командування групи угорських військ і спеціальними уповноваженими ОУН відбуваються таємні переговори про обмін зброї на продовольство. В принципі домовилися, торгуються за ціну. Угорці запросили забагато — півтонни зерна, тридцять кілограмів м’яса в живій вазі, п’ять кілограмів свинячого сала або смальцю за гвинтівку. Отже, наявні перші наслідки плану, запропонованого якимось непомітним радником Хауссером: угорці перестануть канючити продовольство в німецького військового інтендантства, бандерівці одержать зброю і зможуть активніше виступати проти радянських партизанів. Однак, яку чудову агентуру серед оунівців має начальник гестапо! Він, Хауссер, знав про наступні переговори між угорцями й бандерівцями, але про те, що переговори вже почалися, його агенти ще не встигли донести йому.
Герц нишком стежив за Хауссером, проте не міг здогадатися, яке враження справило донесення на «Пуголовка», — очі радника були сховані за блискучими двоопуклими лінзами, кругле обличчя з товстими губами було застиглим, як карнавальна маска.