Юність Василя Шеремети

— Як! Не мали часу? Ви може не учень, а незалежний пан? Бач! Не мав він часу! Мухи ловив! Ось ваше свідоцтво! Соромтесь! Дві одиниці!.. Латинь і французька!.. Як звичайно... Як будете так старатись, то я не певна, чи допоможуть вам наступні триместри... Ціла кляса дивилася на нього. Всі очі звернені в його бік. Всі вуха слухають слова Варвари Сергіївни. Василь стояв перед столом і видавалось йому, що він стоїть на розгойданій крижині.

Розпуск — це великий для учня день. Юрби молоді виходять з дверей школи, йдуть, гуторячи про свої свідоцтва. Розуміється, що учителі були до них несправедливі. Як міг Річицький нагородити когось там одиницею. Ні! Він мав викликати його ще раз, він не дав йому виправитись, він був до нього упереджений. Варвара Сергіївна просто жорстока. Він же так добре відповідав по-французькому. Ні? Хіба він погано останній раз відповідав? Не відповів всього на три питання, але вона могла задати йому ще пару питань. Розуміється. Полька була страшна. Вона жадає неможливого. Цілі поеми Словацького і то напам’ять. Хіба я кепсько відповідав з “Дзядів”? Чого їй ще треба. Менше згадується Семена Івановича та їжакевича. Ті є порядні, вони розуміють учнів. Василь, наприклад, у Семена Івановича має самі чотирки. Чого вимагати більше, а хімія, як-не-як наука не легка. А фізика? Скажете легка, особливо про світло? Закони світла, формули, скажете, що це забавка? Але все-таки Василь вишкрябався, дав собі раду. Розуміється, минули вже ті часи, коли він ішов на розпуск стрибаючи, несучи самі п’ятки. Сьогодні вже не те. Але хіба мав він колись стільки турбот, бажань, прагнень? Хіба можна зрівняти його тепер і його колись? Чим він цікавився ще зовсім не так давно? Майн Рідом, Вальтером Скотом. Сьогодні він пише вірші. Сьогодні він редагує журнал. Сьогодні він читає газету. Польський сойм, повстання в Марокко, заворушення китайських генералів... І своє, і чуже, а потім справи серця, вечірки, розгоряється людина, мов сонце, що виходить з-за обрію на височінь небесну. І як, скажіть, після того знизитися до п’яток, до шкільної лави, до приписів Річицького?