Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Удар був сильним, але не смертельним. «Ігарь» змахнув у повітрі руками, випустивши мобільний. Телефон упав на паркет і проїхався по ньому до ніг Галі. Вона з викоченими очима глянула на гаджет так, наче це граната, яка ось-ось зірветься. Алкоголь миттю вивітрився у неї з голови. Посильний упав на коліна, його скрутило, мов від удару електрикою і він безвільно перевів перекошений погляд на Сергія. Дід кинувся до нього.
— Де Роман? — запитав, приставивши до носа противнику дуло браунінга і пильно вдивляючись ворогу у точку над переніссям.
Той покосився на пістолет і навіть якось трішки смикнувся, наче плануючи поборотися за життя, але не зміг поворухнутись. Удар досвідченого бійця його паралізував. Галка, дивлячись на це, просто з горла приклалась до пляшки горілки.
— Тебе відпустить через кілька хвилин, — пояснив гінцеві Сергій. — Ти зможеш потихеньку рухатись. Ходити зможеш уже ввечері. Координувати рухи тільки завтра. Ти не боєць. Але говорити можеш. Якщо не будеш говорити, я зроблю так, що ти залишишся паралізованим на все життя. Якщо далі будеш мовчати, я прострелю тобі одне коліно, потім друге, потім один за одним лікті… Будеш говорити?
Він кивнув, його очі були наповнені жахом.
— Я не все понимаю… — сказав, — что вы мне говорите…
— Ты сам откуда?
— Ростов… — він все ще не міг второпати, що з ним відбувається і чому не може поворухнути навіть кінчиками пальців?!
— Про колени и про локти все понял? Понял, что можешь выжить?
— Это понял, да…
— Я тебе обещаю, — дивлячись в очі посильному запевнив Сергій, — что все отпустит и вернется в норму. С тобой все будет хорошо. Не паникуй и делай все, что я тебе скажу. Если ты не будешь меня слушать, ты превратишься в овощ. Понял? Ты будешь делать все, что я скажу?
— Да, — панічно закліпав Ігор.
— Роман где?
— В своей квартире.
— Кто с ним?
— Васька Лом, из Харькова.
— Оружие у него есть?
— Он сам оружие. Из «Оплота»… — чомусь похвалив «колегу».
— Кто вас послал?
— Это к Ваське, он ведет дела. Я простой боец.
— Ты должен отзвониться, когда приедешь на место? Вы договаривались о системе подачи сигналов, в случае провала?
— Нет, у нас не должно быть провалов. Тупые хохлы ничего не поймут, а если и поймут, то засцут. Они сцикливые…
— Ты ведь помнишь, — він взяв його голову в руки і продовжував дивитись Ігорю в очі, речитативом пояснюючи: — если хочешь жить, сделаешь, что я скажу. Если нет… ну, ты помнишь…
— Да…
— Что ты должен был сделать?
— Телку привезти с документами…
— Зачем ее?
— Для страховки. У нее доляха[97] в бизнесе Жалия.
— А ее подружек?
— Убрать…
Сергій порився по його кишенях і знайшов ніж, кілька обрізків шнурків, мабуть, для того, щоб зв’язати «парикмахершу» і «манікюршу».
— Нормально так? — перевів погляд на Галку, котра вже ставала сміливою і закусувала черговою булочкою. Здається, з корицею.
— Та ніхуя собі, — тільки й сказала вона, емоційно покивуючи.
— Дай телефон, — наказав їй Сергій, показуючи на мобілку гінця.
Вона подала, фривольно продефілювавши перед носом у паралізованого противника. Дід відкрив телефонну книжку і одразу помітив слово «LOM». Показав Ігорю пальцем, той сказав: «Ага». Сергій набрав номер, увімкнув голосний зв’язок і приклав слухавку йому до одного вуха, пістолет до потилиці і твердо впер дуло в черепушку. Галя відійшла подалі від потенційного напрямку польоту кулі.
Коли Лом взяв трубку, Ігор сказав:
— Девку взял с документами, все норм. Везу ее на хату.
— Давай бегом! И пиццу по дороге какую-нибудь купи, жрать хочу, погибаю!
— Понял!
Сергій кілька разів ляпнув Ігоря по щоках долонею. Той почав потихеньку приходити до тями. Відчув ступні, пальці ніг і cпробував звестися. Але руки геть не слухались. Сергій допоміг йому піднятися з колін і встати на ноги. Та ноги чомусь були настільки слабкі, що важко було зробити навіть крок.
— Тебе будет тяжело, — примовляв Сергій, — но ты сможешь ходить. Главное, слушайся, что я тебе говорю, и ты выживешь. А теперь поехали.
Вони втрьох вийшли з дому, сіли в машину і рушили до Сен-Дені. При цьому Сергій наказав Ігорю сідати на заднє сидіння, а Галі поруч і показувати дорогу.
— А ти не боїшся, що він прийде до тями? — кивнула Галя на Ігоря, коли вони виїхали на трасу.
— А для чого боятись зомбака[98]? — пожартував Сергій. — Тепер він моя власність і буде за кусок сирого м’яса робити все, що накажу.
97
Доляха (жарг.) — частка в бізнесі.
98
Зомбі.