Легенди нескореної зими

Бача їх замкнув і запитально кивнув, мовляв, що сталось?

Той випив, узяв барбариску, захрумтів нею і показав на багажник свого авто.

— Ну? — в один голос не могли второпати гості.

Кекс відчинив багажник, кажучи:

— Знайшов в одному з баулів.

Багажник розчинився і на світ Божий показалась СВД[93]. В ідеальному стані, наче щойно зі складу. З нею поруч — початий цинк набоїв. В Бачі аж просвітлів погляд, він посміхнувся на всю свою мармизу, взяв горілку, налив собі у склянку, сказав: «Ну, за нашу побєду!», і зі смаком випив. Закурив. Морпєх тільки прошепотів у захваті, немов знайшов скарб Полуботка: «Це піздєц, пацани… це піздєц піздєцовий»…

— Чого ви радієте? — не второпав Кекс. — Вінтарік-то сто пудов крадєний. Він точно в розшуку. Менти його шукають, а він тут, як рояль в кустах.

— Та хуй на них, — взяв в руки гвинтівку Морпєх. — нехай собі шукають. Тепер у нас є з чим піти на полювання.

— А ти вже все передивився? — поцікавився Бача. — Всі баули перерив? Може, там ще парочка автоматів припрятана?

— Ні, передивився все, навіть ржавого патрона немає.

— А форма на мене є?

Кекс заперечливо покивав і повідомив:

— Є на Малюка. Класна така…

— Та нахуй мені твій Малюк, — аж закипів. — Главне, шо на мене немає. Я все придумав, організував, а ходжу як бомж.

— Думаю, треба ще раз іти на склад до генерала, — не міг натішитись гвинтівкою Морпєх. — Там ще щось должно бути!

— Якщо там є на мене форма, то йдемо, хоть щас, — продовжував бухтіти Бача.

— Та пошиє тобі Оксана форму, що ти стогнеш, — як вмів, заспокоїв товариша Морпєх. — Головне, що ми з тобою маємо зброю, а не рогатки.

— А як воювать, коли немає форми?! — аж притупнув ногою і знову налив собі у склянку горілки, примовивши: — Не люблю я зранку пить, але ж як по другому знять стрес? — зітхнув. — Вот і приходиться.

— А я б подумав ще про один наліт на склад генерала, — не вгавав Морпєх. — Поки ще є лід на озері.

— А потім к хуям все спалить! — запропонував сердито Бача. — Особенно єслі там не буде форми на мене.

— Логічно, — погодився Морпєх.

На що обережний Кекс заявив:

— Тільки щоб нас там тепленькими не прийняли. Думаю, генерал вже підняв кіпєш і його добро шукають. Тим більше ружбайку.

— Думаю, шо гєнєрал ніякого кіпєша не піднімав, — засумнівався злий і вже трішки хмільний Бача. — Шо і кому він розкаже? Шо у нього увели спижджену есведешку? І піввагона такого же сомнітєльного проісхожденія форми? Вряд лі.

— То що, повторимо наш подвиг? — не випускав з рук гвинтівку Морпєх.

— Давайте не будемо принімати скоропостіжних рєшєній, тим більше у нас в подєльніках Мишко з Італьянцем, — вирішив Бача. — Посовітуємся з ними. А про пукалку… — нікому ні слова.

— Да, тільки вона лежить у мене в гаражі… — зітхнув Кекс. — Як і багато іншого — коктейлі, порох, вибухові пакети, феєрверки… — готова стаття за тероризм.