Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
— О пів на одинадцяту зателефонує пан Реверон. Нехай він негайно зателефонує панові Карільйо в офіс PAA.
Перед виходом він сам потелефонував Карільйо і сказав, аби той після 22:15 за можливості не займав основну лінію, аби Реверон не застав короткі гудки. Але в той час Реверон відчував, що на нього падає світ. Малюк, після того, як йому вкололи першу дозу сироватки, не хотів їсти. Того вечора він не виказував такої жвавості, як завжди. Коли його вкладали спати, в нього трошки піднялась температура. У деяких випадках, дуже рідкісних, сироватка проти сказу становить певну небезпеку. Лікар Брісеньйо Россі з Інституту гігієни не наважився виготовляти її, поки не буде цілковито переконаний, що людина, якій її вкололи, не наражається на жоден ризик. Виготовлення звичайної вакцини не тягне за собою ускладнень: для тварин це живий вірус в курячому ембріоні, який в одній лише дозі дає імунітет на три роки. Для людей вона виробляється із мозку вівці. Виготовлення сироватки є складнішим. Реверон це знав. Коли він побачив, що в його сина гарячка, то подумав, що останню надію втрачено. Але лікар його заспокоїв. Сказав, що то могла бути природна реакція.
Налаштований не дати себе зламати обставинам, Реверон о 22:25 зателефонував Льйоренте додому. Він би цього не робив, якби знав, що на той час жодної відповіді з Маямі не надійшло. Але лікарня Джексона о 20:30 повідомила лікареві Мангелсу, що вони, провівши блискавичні заходи, роздобули 5 тисяч одиниць в сусідньому містечку. Лікар Мангелс особисто забрав ампули і чимдуж помчав з ними на аеродром, де до нічного польоту готувався DC-6-B. Наступного дня літака до Каракаса не було. Якби лікар Мангелс не приїхав вчасно, йому довелось би чекати до вечора понеділка. Тоді було б надто пізно. Капітан Ґілліс, ветеран Кореї і батько двох дітей, особисто забрав ампули та інструкції, власноруч написані лікарем Мангелсом. Вони потиснули руки. Літак злетів о 21:30, коли в малюка Реверона в Каракасі на півтора градуси піднялась температура. Лікар Мангелс зі студеної тераси аеродрому дивися, як бездоганно злетів літак. Тоді піднявся, перестрибуючи східці, на контрольну вежу і продиктував повідомлення, яке мали передати в Каракас по особливому каналу. На проспекті Урданети, в порожньому офісі, залитому неоновими вогнями реклами, Карільйо глянув на годинник: 22:20. Часу, аби впадати в розпач, в нього не було. Майже відразу почав спазматично підскакувати телетайп, і Карільйо буква за буквою прочитав, розшифровуючи в умі внутрішній код компанії, телеграму від лікаря Мангелса: «Надсилаємо через капітана Ґілліса рейс 339 п’ять ампул сироватки під супровідним номером 26-16-596787 крп одержані Джексон Меморіал Госпітал крп якщо потребуєте більше сироватки треба буде негайно просити її в лабораторіях Ледерле в Атланті, Джорджія». Карільйо схопив телеграму, побіг до телефона і набрав 718750, домашній номер Льйоренте, але він був зайнятий. Це Кармело Реверон розмовляв із матір’ю Льйоренте. Карільйо повісив слухавку. Через хвилину Реверон набирав номер Карільйо з крамниці у Ла-Флориді. З’єднання було негайним.
— Алло, — сказав Карільйо.
Зі спокоєм, що передує нервовій перевтомі, Реверон поставив питання, якого дослівно не пам’ятає. Карільйо зачитав йому телеграму, слово за словом. Літак прилетить у четвертій п’ятдесят ранку. То був чудовий час. Не було жодної затримки. Запала коротка тиша. «У мене немає слів, аби подякувати вам», — пробурмотів Реверон на іншому кінці лінії. Карільйо не знайшовся що сказати. Коли він поклав слухавку, то відчув, що коліна не витримують ваги його тіла. Він тремтів від збудження, наче щойно було врятовано життя його власної дитини. Натомість мати хлопчика спокійно спала: вона нічого не знала про драму, яку її родина пережила того дня. Вона досі цього не знає.
14 березня 1958 року,
«Моменто», Каракас
6 червня 1958 року: Каракас без води
Якщо завтра впаде злива, цей репортаж оповідає неправду.
Але якщо дощу не буде до червня, прочитайте його…
Прослухавши по радіо новини о сьомій ранку, німецький інженер Самуель Буркарт, який жив сам у пентхаусі на проспекті Каракас, у Сан-Бернардіно, пішов у крамницю на розі вулиці, аби купити пляшку мінеральної води, щоби поголитися. Було 6 червня 1958 року. На відміну від того, що діялося завжди, відколи Самуель Буркарт десять років тому приїхав у Каракас, той понеділковий ранок видався моторошно спокійним. Із сусіднього проспекту Урданети не доносився ні шум автомобілів, ні тріск моторолерів. Каракас здавався містом-привидом. Палюча спека останніх днів трохи спала, але високо в небі, в суцільній блакиті, не пропливало жодної хмаринки. В садах вілл, на острівці площі Естрелья, кущі були зісохлі. На проспектах дерева, в цю пору року зазвичай вкриті червоними і жовтими квітами, простягали до неба голе віття.