Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
Кармело Реверон змарнував дві безцінні години, коли прийшов, задиханий, в офіс Pan American на проспекті Урданети. Його прийняв черговий службовець у відділі перевезень Карлос Льйоренте. Була 14:35. Дізнавшись, про що йдеться, Льйоренте поставився до справи, як до власної, і твердо постановив доставити сироватку з Маямі чи Нью-Йорка менше, ніж за дванадцять годин. Перевірив графіки руху. Виклав справу завідувачу відділу сполучень компанії містерові Роджеру Джармену, який відпочивав по обіді в себе вдома і думав о четвертій поїхати в Ла-Ґвайру. Містер Джармен також сприйняв проблему як свою, порадився по телефону з медиком PA в Каркасі, лікарем Гербіґом (проспект Каврімаре, Колінас-де-Бельйо-Монте) і за три хвилини розмови англійською дізнався все, що можна знати, про Iperimune. Лікар Гербіґ, типовий європейський лікар, який зі своїми секретарками розмовляє німецькою, якраз був занепокоєний проблемою сказу в Каракасі ще до того, як дізнався про випадок малюка Реверона. Минулого місяця він мав двох хворих, покусаних тваринами. Два тижні тому на порозі його консультації здох пес. Лікар Гербіґ дослідив його із суто наукового інтересу і не мав ані найменшого сумніву, що той здох від сказу.
Містер Джармен зв’язався по телефону з Карлосом Льйоренте і сказав: «Зробіть усе можливе, аби доправити сироватку». То був наказ, якого Льйоренте чекав. По особливому каналу, зарезервованому для літаків у небезпеці, о 14:50 він передав телеграму в Маямі, Нью-Йорк і Майкетію. Льйоренте зробив це, добре ознайомлений з графіками руху. Щоночі, окрім неділі, з Маямі в Каракас вилітає вантажний літак, який прибуває в Майкетію о четвертій п’ятдесят ранку наступного дня. Це рейс 339. Тричі на тиждень, в понеділок, четвер і суботу, з Нью-Йорка вилітає рейс 207, який прибуває в Каракас наступного дня, о шостій тридцять. Як у Маямі, так і в Нью-Йорку мали шість годин, аби знайти сироватку. Поінформували Майкетію, аби там стежили за операцією. Всі службовці Pan American отримали наказ пильнувати за повідомленнями, які того дня надходитимуть з Нью-Йорка і Маямі. Вантажний літак, який летів у Сполучені Штати, прийняв повідомлення на висоті 12 тисяч футів і передав його у всі аеропорти Карибів. Цілком впевнений у собі, Карлос Льйоренте, який мав лишатись на чергуванні до четвертої дня, відіслав Реверона додому з єдиною настановою:
— Зателефонуйте мені о 22:30 за номером 718750. Це мій домашній телефон.
У Маямі Р. Г. Стюард, черговий службовець у відділі перевезень, майже миттєво отримав повідомлення по телетайпу з Каракаса. Зателефонував додому лікарю Мартіну Мангелсу, медичному директору латиноамериканського підрозділу компанії, але мусив зробити це ще двічі, поки його знайшов. Лікар Мангелс узявся за справу. В Нью-Йорку через десять хвилин після того, як отримали повідомлення, знайшли ампулу на тисячу одиниць, але о 20:35 втратили надію знайти решту. В Маямі лікар Мангелс, вичерпавши майже всі ресурси, звернувся в лікарню «Джексон Меморіал», яка негайно зв’язалася з усіма лікарнями регіону. О сьомій вечора лікар Мангелс, чекаючи вдома, ще не мав жодної відповіді з лікарні Джексона. Літак 339 вилітав через дві з половиною години. На аеродром можна було доїхати за двадцять хвилин.
Остання хвилина: півтора градуси гарячки
Карлос Льйоренте, двадцятивосьмирічний венесуелець, неодружений, о четвертій передав своє чергування Рафаелеві Карільйо і залишив йому точні інструкції щодо того, що він має робити, коли прийдуть телеграми зі Сполучених Штатів. Відвіз на мийку свій автомобіль, зелено-чорну модель 55, думаючи, що о цій порі в Маямі і Нью-Йорку вся система для порятунку малюка Реверона прийшла в рух. З автозаправки, де мили його авто, він зателефонував Карільйо і той сказав, що наразі жодних новин нема. Льйоренте занепокоївся. Поїхав додому, на проспект Ла-Флореста, Ла-Флорида, де він живе з батьками, без апетиту пообідав, думаючи, що за пару годин зателефонує Реверон, а в нього не буде жодної відповіді. Але о 20:35 Карільйо зателефонував йому з офісу, щоб зачитати телеграму, яка щойно надійшла з Нью-Йорка: рейсом 207, що прилетить в Майкетію в неділю о пів на сьому ранку, прибуде тисяча одиниць Iperimune. В той час один з братів Реверона зустрів Хусто Ґомеса, який вистрибом спустився з літака з Маракайбо з першою тисячею одиниць, які вкололи хлопчикові того ж вечора. Бракувало ще тисячі одиниць, окрім тієї тисячі, яка цілком певно мала прибути з Нью-Йорка. Оскільки Реверон не залишив жодного номера телефону, Льйоренте не ввів його в курс подій, але о дев’ятій вийшов, трохи заспокоївшись, в особистій справі. Він залишив своїй матері письмове доручення: