Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Втім, не варто робити якісь висновки з цих розмов. Суперечливість молодости — чеснота, а не вада, адже вказує на різні напрямки пошуків, що активно ведуться навіть попри погони, що 1962-го почали особливо тиснути на плечі Василя Стуса.
Як працівник штабу і людина з вищою освітою він добре усвідомлював, чим загрожує Карибська криза[245]. Із якихось джерел Василеві стало відомо, що статус офіцера може полегшити демобілізацію. Це підштовхнуло його до вияву активности в цьому напрямку. І після кількох рапортів Стус отримав наказ прибути на курси офіцерів у містечко Чєбаркуль, Челябінскої области.
Вереснем 1962-го, коли уральський ліс «стояв у своїй неповторній красі»[246], Василь попрощався з друзями й подався до Чебаркуля, що вабив швидкою, якщо не спалахне війна, демобілізацією.
Надії справдилися. Після півторамісячних курсів поблизу мальовничого озера Кісєґач, у статусі офіцера запасу Василь Стус листопадом 1962-го врешті-решт отримав на руки військовий квиток і омріяне звільнення з війська.
«Радісна покара» військом — дуже точно для людини, яка вже однією ногою поза службою, бо віддала останній борг державі, змарнувавши два роки життя. Попри все, армійський час не минув намарне. Були нові знайомства й нові друзі. Особливо запам'яталася зустріч із литовцем Кузміцкасом, часте спілкування з яким було для Василя віддушиною й посилювало розчарування в соціалістичній батьківщині.
Та й деклароване «вірші, звичайно, майже не писалися, оскільки на плечах — погони», не вповні відповідає дійсності. Кілька десятків віршів, написаних за роки служби, він таки зберіг, а декотрі з них навіть включив до збірки «Круговерть». Коли ж зважити, що кілька з них надвимогливий до своєї творчости Василь Стус помістив до «Зимових дерев», то не буде перебільшенням сказати, що час армійської служби не минув намарне. Звісно, це був не найактивніший у творчому плані період, але ці роки не стали й часом творчої стаґнації. Набувався життєвий досвід, потроху писалися вірші, у слабших із яких поет виливав на папір тугу за свободою й батьківщиною. Отож, декларований «час непоезії» — значною мірою аберація, заміщення та витіснення зі свідомости не надто продуктивного періоду значно багатшими на події й творчі набутки роками.
Очікуючи на «справжнє» життя, Василь Стус із полегшенням і неприхованою радістю сприйняв звістку про закінчення його першого — армійського — «ув'язнення». Він іще не знав, що саме на Уралі, щоправда значно північніше за місця його армійської служби, минатимуть його останні дні. Вірив, що залишає ці краї назавжди.
1. Стус Василь. Твори у чотирьох томах (шести книгах). З додатковими 5 і 6 (у двох книгах) томами. — Л.: ВС «Просвіта», 1994—1999.
2. Стус Василь. Порив; Ранній березень; Радість: [Вірші] / Автор вступ. статті «Доброї путі!» А. Малишко. //Літературна газета. — 22.12.1959 р.
3. Сенчило Микола. Незабутній син України. Видання друге, виправлене і доповнене. Сер. «Історія нашої літератури». — Луганськ: Книжковий світ, 2002, 32 с.
245
Карибська криза, спричинена розміщенням радянських ракет на Кубі, поставила 1962-го світ на межу катастрофи. США розглядали ті ракети як загрозу власній безпеці й висунули уряду СРСР ультиматум: або ракети демонтують з Куби, або — військовий конфлікт, що загрожує перерости у війну. Зважаючи на реальну загрозу війни, солдат, які відбули термін строкової служби, того року масово затримували в військових частинах понад обов'язковий термін.
246
Дмитро Пічкур. Біля Стусової криниці. — С. 11.
247
Василь Стус. Твори. Т. 1: кн. 1. — С. 145—146.