Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— Тут я з тобою не погоджуся. Відьмацька сила має неабиякі переваги, надто ж коли йдеться про захист. Убити відьмаків майже так само важко, як і відьом… А втім, правда твоя. Нам без різниці, три відьми чи п’ять. Я певен, що наша пастка спрацює. — І він знову глянув угору. Йому здалося, що навіть за цей короткий час стало ще світліше. — Чудова робота, я пишаюсь вами всіма. А особливо, тобою.
Йорверт був неабияк улещений цією похвалою.
— Дякую, вчителю. Це все ваша наука. Хвала Володарю, що тоді я випадково вирішив піти на вашу лекцію.
Ярлах поплескав його по плечу.
— Я не вірю у випадковості, мій хлопчику. То була доля, і ніщо інше. Складай подяку Володареві не за сліпий випадок, а за те, що його воля привела тебе до мене.
Насправді ж це була не Володарева воля, а його власна. Маґістр аб Конал не вірив у щасливі випадки, але ще менше покладався на долю. Коли на навчання до Кованхара прибув юний син герцоґа Нарвонського, одного з трьох найвпливовіших вельмож Тір на н-Ґалу, чимало викладачів прагнули запопасти собі такого учня. Ярлах діяв не так прямолінійно, як решта, він обрав для своїх цілей одну студентку — слабку чаклунку, недолугу провидицю, але дуже вродливу дівчину, — і вправно витлумачив її звичайний дівочий сон, як пророцтво про те, що вона стане дружиною родовитого юнака, буде називатися „леді“, матиме титул князівни, а згодом стане ґрафинею або герцоґинею. Дівчина була невеликого розуму, тому без вагань повірила словам свого професора, і водночас їй вистачило кмітливості зорієнтуватися, що наразі в Кованхарі є лише один такий юнак.
Йорверт був приємно здивований увагою з боку такої блискучої красуні, бо сам мав непоказну зовнішність, і місцеві студентки не квапилися дарувати йому свою ласку. Вони чудово розуміли, що старший герцоґів син візьме собі за дружину лише якусь принцесу, та аж ніяк не просту чаклунку. Що ж до звичайної любовної інтрижки, то для цього вистачало й інших, набагато привабливіших хлопців. А от дівчина, обрана Ярлахом, була свято переконана в істинності свого пророчого сну, тому довго не комизилась і після короткої прелюдії поступилася своєю незайманістю. Найбільша іронія полягала в тому, що Йорверт не просто закохався в неї, а по-справжньому покохав і навіть збирався одружитись попри всі батькові заперечення. Ярлаха ж це нітрохи не влаштовувало. На той час дівчина вже виконала свою місію — заради неї Йорверт почав ходити на лекції з тлумачення пророцтв і невдовзі захопився цією наукою. Тому маґістр організував для його коханої нещасний випадок, причому обставив усе так, що змусив убитого горем хлопця запідозрити причетність до цього власного батька.
Йорверт виявився дуже сильним і здібним чаклуном, чимось він нагадував Ярлахові Шимаса аб Нейвана, коли той був студентом. Проте, на відміну від Шимаса, непохитного у своїй праведності, Йорверта легко вдалося скерувати на стежину, яка зрештою привела його на службу Темному Володареві…
— Мене ще одне непокоїть, учителю, — промовив Йорверт. — Що буде, коли в пастку потрапить не лише принцеса, а й котрась із відьом? Або вони гуртом кинуться слідом за нею?
— Не турбуйся, все буде гаразд. Коли ви прокладете тунель, я встановлю уздовж нього кілька захисних плетив, налаштованих таким чином, щоб не пропустити носія пробудженої Іскри. На їх подолання відьми згають щонайменше дві-три хвилини. Цього мені вистачить, щоб прикликати демона, він забере дівчину до Ан Нувіну, а сам я накиваю п’ятами… — Ярлах трохи помовчав. — Я не соромлюся цих слів, Йорверте. Коли маєш справу з відьмами, раджу забути про гордощі. Вони шкідливі для життя…
Розділ IX
Широка, добре втоптана дорога тяглася пагористою рівниною і губилася біля обрію, з-поза якого здіймалися велетенські гори з укритими сніговими шапками вершинами. Бренан і раніше бачив гори, одного разу навіть здійснив перехід через Данварський Хребет, прямуючи з Ентриму в Ґвеннед, проте ці гори навіть на такій відстані заворожували його своєю могутньою величчю.
Абрадці говорили, що Північ та Південь сполучає Двар Кевандір — а роз’єднує їх Двар Кевандір. Попервах Бренан не міг збагнути цієї приказки, вважав її якоюсь дурнуватою софістикою, аж поки не довідався, що Двар Кевандіром називається не лише перешийок між Північним та Південним Абрадом, а також і гірський масив, що розкинувся вздовж усього перешийку від західного узбережжя до східного. Сам перешийок Двар Кевандір був не такий малий, щоб перешкоджати всебічним контактам Півночі з Півднем, зате гори Двар Кевандір надійно розмежовували єдиний континент і територіально, і політично, і навіть цивілізаційно.