Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— А якщо… — Йорверт помовчав у нерішучості. — Вчителю, ви ж розумієте, все може трапитись. Якщо пастка не спрацює, що будемо робити? Так і відпустимо принцесу на Тір Мінеган?
— Ні, не відпустимо. Власне, тому я й прийшов. Учора отримав остаточні інструкції від Володаря. У тому разі, якщо нам не вдасться захопити Ейрін вер Ґледіс, її наказано вбити. („А потім,“ — уже про себе додав Ярлах, — „нам неодмінно накажуть розпочати пошуки вагітної жінки, що має народити нову відьму…“) З огляду на це, засідка буде численніша, ніж ми планували. Завтра я доправлю до Тилахмора десяток кованхарців. Ви шестеро приєднаєтеся до них і напередодні прибуття відьом вирушите на сімнадцяту милю. Видаватимете себе за мешканців Торфайну, що їдуть на весілля у Ферманах. Ти гратимеш роль брата нареченої.
— Серед нас буде дівчина? — скривився Йорверт.
Хоча серед слуг Темного Володаря були й жінки, більшість чорних чаклунів ставилися до них з осторогою і не довіряли їм ні серйозних справ, ні важливих секретів. На це були вагомі підстави: попри значну чисельну перевагу в Темному Братстві чаклунів-чоловіків, жінки-чаклунки зраджували його набагато частіше. І ніхто не міг пояснити, чому так виходить — чи то в цьому винна жіноча слабкість, чи, може, причина в тій незбагненній, ірраціональній симпатії, яку почувають до відьом мало не всі чаклунки…
— За дівчину не турбуйся, — сказав Ярлах. — Вона лахлінка, душею та тілом віддана нашій справі.
— Це інша річ, — кивнув Йорверт.
Сам Ярлах не любив лахлінських чорних, вони були аж надто фанатичні, та водночас цінував їх за слухняність і готовність без зайвих питань виконати будь-яке завдання. Вони охоче жертвували собою — і цю самовіддану жертовність, за злою іронією, виховували в них лахлінські проповідники та поборники, що вважали себе найвірнішими слугами Великого Дива…
— Крім вас шістнадцяти, — вів далі Ярлах, — я планую залучити ще з дюжину наших людей. Вони чекатимуть поблизу і прибудуть на сімнадцяту милю незадовго до відьом, під виглядом звичайних подорожніх.
— Нічогенька армія, — кивнув Йорверт. — Та, боюся, проти трьох навчених відьом цього буде замало. До того ж ми втратимо перевагу раптовості, бо не нападемо відразу, а спершу спробуємо захопити принцесу.
— Я розумію. Однак ідеться не про те, щоб здолати цих відьом, а лише пробити їхній захист для одного влучного удару в молоду, безсилу, ненавчену відьму. — Тут Ярлах гмикнув. — Правда, є досить висока ймовірність, що Ейрін вер Ґледіс охоронятиме не троє відьом, а більше. За моєю інформацією, на днях до Тилахмора має прибути відьмачка Ґвенет вер Меган.
— Отакої! — похитав головою молодий чаклун. — А світ, виявляється, справді тісний. Мій дурний татусь…
— Йорверте! — суворо урвав його Ярлах. — Не кажи так про свого батька. Май повагу до людини, чиє ім’я носиш і чий титул згодом успадкуєш.
Йорверт збентежено потупився.
— Даруйте, вчителю…
— Гаразд, забули. То що там твій батько?
— Тиждень тому мені стало відомо, що він намагався засватати для мене цю дівицю Ґвенет.
— Мотиви твого батька мені зрозумілі. З його погляду, було б дуже вигідно одружити тебе з відьмачкою. Він же не знає, що ти один з нас.
— І хай ніколи не дізнається, бо інакше позбавить мене спадку, — підхопив Йорверт. — На щастя, відьмачка йому відмовила, не побажала навіть зустрітися зі мною… Гм, мушу визнати, що її категоричність таки дійняла мене до живого. Хоч там як, а я найзнатніший з молодих чаклунів. До того ж катерлахець з материного боку, племінник ґрафа Коркайгського. Наш шлюб автоматично зробив би нас головними претендентами на катерлахський престол.
— Схоже, Ґвенет вер Меган знайшла вірніший спосіб здобути корону, — зауважив Ярлах. — Катерлахці завжди заздрили івидонцям, які мали аж двох королів-відьмаків. От вона й запропонує їм відьмака, як свого нареченого.
— Відьмака? — недовірливо перепитав Йорверт. — Хіба зараз на світі є чоловік-відьмак?
— Як з’ясувалося, є. Це якась темна і дуже заплутана історія, я ще не мав часу в ній розібратися. Та одно певно — відьмак справді є, його звати Бренан аб Ґрифид, і він брат Шайни вер Брі. Зараз їде назустріч сестрі, а Ґвенет вер Меган його супроводжує. Якщо вони не залишаться чекати в Тилахморі, а вирушать далі, то зустрінуться з ними десь на Двар Кевандірі. Отже, тоді нам доведеться мати справу не лише з трьома відьмами, а ще й з двома відьмаками.
Йорверт байдуже знизав плечима.
— Не бачу великої різниці. За силою відьмаки та відьмачки не перевершують чаклунів. Тим більше чорних.
Ярлах похитав головою: