Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Попервах старий маґістр неабияк пишався тим, що Китрайл ушанував його своєю увагою, відзначивши як одного з найдовіреніших слуг. Проте згодом Ярлаха почала бентежити та увага, яку приділяв йому Володар, замість просто поговорити з ним один-єдиний раз, підкресливши цим важливість його місії, а подальше з’ясування деталей доручити котромусь із наближених демонів. Чому великий та могутній Китрайл надає такого значення подіям в одному з численних світів, де точиться запекла боротьба між Світлом та Темрявою? Хіба він не мусить займатися стратеґічними питаннями, розглядаючи окремі світи лише як пішаки на безмежній шахівниці Всесвіту? Чи, може, мають рацію відьми, які вперто наполягають на своїй єретичній тезі „Див один — Китрайлів багато…“
Ярлах не хотів про це думати, але просто не міг не думати. Якщо твердження відьом справедливе, то виходить, що Темний Володар — не рівний Дивові суперник, який бореться з ним за владу, а лише дрібний капосник, чиї амбіції не простягаються за межі цього світу. Щось на зразок ватажка зграї розбійників, який прагне встановити контроль над невеличкою територією в межах королівства, але навіть у мріях не сміє зазіхати на корону…
Коли Ярлах наблизився до потрібного місця, довкола посвітлішало. Ні, темрява й далі залишалася непроглядною, однак його чаклунський зір почав працювати. Цим зором він побачив шістьох чоловіків, що стояли колом і, об’єднавши свої сили, спрямовували потужний струмінь Темної Енерґії вгору, до джерела того примарного світла, яке й дозволяло функціонувати маґічному зору. Сьогодні тут було вже набагато світліше — ще два-три дні, й тунель дістанеться до поверхні. Під кінець залишиться тільки тонесенька перетинка, яку зможе легко зруйнувати й один чаклун.
Ярлах був задоволений. Пастка буде готова навіть раніше, ніж він планував. І це при тому, що від самого початку доводилося працювати у трьох місцях, прокладати тунелі й тут, поблизу Тилахмора, і в Еврасі, і в Бруахайлі, оскільки було невідомо, яким шляхом відьми повезуть свою нову сестру. З погляду швидкості, найзручніше було проїхати чотириста миль до Тір Егіну, сісти в Бруахайлі на корабель і поплисти прямісінько на Тір Мінеган. Проте Ярлах сумнівався, що Ейрін вер Ґледіс обере цей маршрут. Він вважав, що вона захоче подорожувати сушею, щоб побачити якомога більше нових країн, а не лише безкраї простори західного Океану Івирид. Тому від самого початку був певен, що на них чекає зустріч в Еврасі, але помилився — принцеса виявилася ще допитливішою, ніж він думав, і вирішила податися через Двар Кевандір. Зрештою, це було й на краще. Сімнадцята миля Іхелдиройдського тракту видавалась ідеальним місцем для засідки. Тут відьми точно зроблять зупинку — якщо не на ночівлю, то на обід.
Від кола з шести чаклунів відокремився невисокий худорлявий юнак і, підійшовши до Ярлаха, шанобливо вклонився:
— Вітаю, вчителю.
— І тобі добридень, Йорверте, — відповів він. — Бачу, робота йде на лад.
— Так, учителю. Жодних проблем. Хоч і дратує, що так повільно. Вшістьох ми напевно сильніші за будь-якого демона, але він вирив би тунель за кілька хвилин.
— Зате, на відміну від нас, демони не здатні переходити між земним світом та Тиндаяром без тунелю, — зауважив Ярлах. — У кожного є свої слабкі та сильні сторони. Крім того, я вже тобі казав, що не хочу ризикувати. Демон міг викликати землетрус, а нам це ні до чого. Простіше й надійніше обійтися власними силами.
„А ще простіше було б не рити ніякого тунелю,“ — подумав він. — „Проникнути в Кардуґал, схопити дівчину й переміститися з нею в Тиндаяр…“
Безумовно, вони б так і вчинили, якби не присутність у Кардуґалі відьом. Був ризик, що одна з них саме цієї миті випадково опиниться поруч, і все полетить шкереберть, а Темний Володар вимагав діяти лише напевно. Тепер Ярлах розумів, як це важливо. Шкода, що в Ан Нувіні завчасно не виявили Первісну Іскру, тоді б узагалі не виникло жодних проблем…
— Зрештою, — знову заговорив Ярлах, — ми й без демонів упорались. А більше одного тунелю не знадобиться. Все одно другої спроби не буде — відьми нам її не дадуть. Ми просто не маємо права на помилку.