Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Кіннан пильно подивився на нього:

— То ти вже розглядав такий варіант?

У відповідь Фейлан силувано посміхнувся:

— Я ж тут не лише трусився від страху. Часу на роздуми було вдосталь, і я частенько міркував над тим, як ушанувати Ярлахову пам’ять, довівши до кінця його останню справу. Король Келлах видається очевидним найвразливішим місцем Ейрін вер Ґледіс; а проте, як ти щойно сам сказав, відьми не охороняють його. Хоч, гадаю, їхні найстарші були на це згодні — аякже, такий розкішний привід, не порушуючи формально бойкоту, оголошеного Південним Королівствам, фактично окупувати одне з них, нехай і найменше. Мабуть, від цього відмовилася сама Ейрін, бо розуміла, що присутність відьом у Леннірі не ґарантує батькової безпеки, лише приверне до нього нашу увагу.

— А якісь інші плани ти розробляв?

— Не скажу, що розробляв, але іноді обдумував. І в кожному знаходив слабини, що зводили все нанівець. Проте досі я не враховував присутності у ворожому таборі нашої людини — а це геть усе міняє. Тепер буде легше.

— Авжеж, — погодився Кіннан, — набагато легше. Якби ж ми від самого початку знали про неї…

Він не договорив, але Фейлан і так усе зрозумів. Ан Нувін став жертвою власної жадібності, хотів здобути собі Первісну і водночас зберегти свого аґента серед відьом. Якби Ейрін вер Ґледіс приїхала на Тір Мінеган з непробудженою Іскрою, все було б дуже просто, навіть елементарно. На жаль, цей шанс втрачено безповоротно…

— Що ж, доведеться розпочинати все спочатку, — сказав Фейлан уголос. — Але нічого, впораємося. Врешті-решт Темний Володар таки здобуде Первісну Іскру і стане ще могутнішим.