Втомлені гори

Та, проте, я вірю, Що людина вічна, А тому і впевнений, Що і не помру. Знаю, що до мене Прийде новий ранок, Зійде нове Сонечко, Прийде Новий Світ. Але як же зможу я Жити без роботи, Як для мене праця, Як для бджілки цвіт. 8.12.2001 р. ПЕРЕСТАРАВСЯ Став ударником Бугай – Збільшилась зарплата. – Де ж телятка, о гай-гай? Що? Одні козлята? 11.12.1976 р. СТРАШНИЙ СОН Перед очима все пливе, Земля з-під ніг кудись зникає, Певно, то смерть моя іде Й кілком ще здалека киває. Пірнув під ковдру я й лежу А раптом та і не помітить, А сам від страху весь тремчу, Бо не поможуть – знаю – діти. Думав її перехитрить! Й тут сниться сон, що я спіткнувся, І все-таки перехитрив, Бо в ту ж хвилину я проснувся. Стою й тремчу, мов впав в барліг. Добре, що встиг за двері взяться, А тут і жінка на поріг: – Коли ж ти встиг так нализаться? 15.6.2001 р. ЯК ХОЧЕШ МАТИ КОРОВАЙ Жінок негарних не буває, Й хоч кожна має таїну, Та хто секрет їх розгадає – Той буде мати не одну. Тому не спи і не затримуйсь, І ребус сам свій розгадай, Та тільки довго не роздумуй, Як хочеш мати коровай, Бо розхватають – так і знай. 8.2.1998 р. ЯКЩО БУДЕШ КРАСТИ Якщо когось ти обкрадеш – Те саме завтра й сам знайдеш. 27.1.2003 р ЯКЩО ДУША І СПРАВДІ ВІЧНА Через многі роки З іншого життя, Я прийти хотів би До свого житла. І зустріти маму, Їй сказать: – "Привіт", Як жила без мене Так багато літ? І піти під яблуньку Ту, що сам садив, І зайти в будинок Той, що сам зробив. І спитать в нащадків: – Як ся живемо? Чим мене порадує Батьківське село? Глянути на поле, На сосновий бір, Той, що ми садили У підніжжя гір. І почути ранком Віволгу в садку, Й як гудуть веселі Бджоли на кутку. Чи живе ще й досі Зайчик-русачок, Що завжди дражнився: – Дожени, Вальок. Ну а потім сісти На порозі хати, І додому з Космосу Братиків чекати. 25.6.2001 р. ЩО ЛЕГКО ДАЄТЬСЯ Все, що дається легко в руки, То все до швидкої розлуки. 27.1.2003 р. САМОКРИТИЧНІ – Якщо хочеш спать? – лежи,– Каже мужу жінка,– Виклич лікаря й скажи, Що болить печінка. – Всі тягнуть і ти тягни,– Каже Таня Вані, Шеф... – Параску, тітка – хну А ти – лікарняні. 7.12.1976 р. СКЛЕРОЗ – Що таке склероз, мій друже, І в кого буває? – Це як хтось щось обіцяє – Й тут же забуває. А найбільше в нас склерозом Виконроб страждає, Особливо, як наряди Майстрам закриває. 30.1.1976 р. СКЛЕРОЗ – 2 – Що таке склероз, мій друже, І в кого буває? – Якось йдучи через поле Гриць в Петра питає. – Як тобі сказати, Грицю, – Той відповідає, – Це як прийдеш ти до жінки, А чого? Не знаєш... 30.1.1976 р. ДЕ МОЇ СІМНАДЦЯТЬ ЛІТ? Така природа: поле, цвіт! О, де мої сімнадцять літ? 18.4.2004 р. ПРО РОБОЧУ СУБОТУ І БЕЗОПЛАТНУ РОБОТУ До робочого підходить Виконроб і каже: – Оце, любий, як за тиждень Всі дірки замажеш, Значить матимеш на день По червінцю, друже, Попрацюй у вихідні, Прошу тебе дуже... Ти ж бо знаєш, що то буде В тресті на парткомі, Як не дай Бог не здамо Цей об’ект вагомий. – Добре! – каже робітник,– Вийду і в суботу, І у власні вихідні Виконав роботу. Виконроб цвіте, росте, За роботу радий… А прийшов час закривать Майстрові наряди – Виконроб стоїть, сопе, І закрив – п’ятірку, Ніби й справді майстер той Пропустив десь дірку. Майстром гнів оволодів, Кинув він роботу: – Що ж тоді я заробив За оту суботу? Що ж скажу дружині я, Що скажу я діткам? А я ж з ними обіцяв В Крим поїхать влітку.