Втомлені гори

Тільки разом з батечком матері старіти. 1.4.1971 р. МОЄ ЖИТТЯ Пройшли роки. Куди? – не знаю. Ніби туман, як і весна, І вже до них жалю немає, Бо що жаліть – чого нема? Мені минулого не шкода, Я не сидів і не дрімав, Бо жив для рідного народу – Писав, творив і будував. І дай Бог всім людям у світі Прожить життя, як я прожив, То світ давно б весь був у цвіті І кожен честю б дорожив. Мені не жаль літ, що промчались, А жаль, що все не встиг зробить, Але як Бог проявить милість – Ще зможу людям послужить. 18.10.1986 р. ПОКИ ГРАЮТЬ РОСИ Я впевнений, що прийде час, Коли набриднуть автомати, І всім захочеться тепла, Яким колись нас гріла мати. Людям захочеться розваг, А не сидіти десь в окопах, Кохану ніжно обнімать, А не царю-садисту "хлопать". Людям захочеться вина, Десь прилягти на сінокосі Й дивитись, як іде весна І розкидає в лузі роси. Тоді й згадаєте мій вірш, Який про зорі і зітхання, І чи щось краще в світі є Від Сонця, жінки і кохання! 12.10.1986 р. БУДЬ МУЖИКОМ! Я за те, щоб не грубили, Та одне тобі скажу: Хочеш, щоб жінки любили – Не жалій свою й чужу... Буде корчитись, кривитись, Буде битись і стогнать, Та як будеш, як годиться, Буде плакать й... цілувать. 5.7.1986 р. НАТО Що мені втрачать, як в мене Ні кола, ні двору. Тільки й знаю, що тягати То згори, то вгору. Що ми знаємо про "НАТО" І про їхню рубку? Зараз дмем, потім ще більше Будем дуть в їх дудку. Наше панство стільки всього Вже награбувало, Що тепер їм треба Нато, Щоб їх захищало. Хай я стільки награбую, Як мій шеф з Кіндратом, Може й я тоді попруся Як вони, у "НАТО". 30.11.2002 р. ОБІЙМИ МЕНЕ, КОХАНИЙ Влий тепла, коханий, в мене, Пригорнись і обійми, Адже в цім раю сьогодні Тільки небо, тільки ми. Тільки жайвори веселі Шлють пісні нам з далини, Обійми мене, коханий, І до себе пригорни. 18.8.1998 р ЛОПУХИ Я хотів би піднять келих За Вкраїну-Неньку, Щоб до нас з Європи бігли І старі й маленькі. Село наше Ковганівку Стали звати Лопухівка, Бо куди ти не піди, Скрізь у полі – лопухи. Навіть бджоли, як й народи, Жить не можуть без роботи, Бо як в них нема роботи Жалять всіх, хто йде навпроти. 16.5.2002 р. ЛЮДИНА СЛОВА Я будівельник і пишу, як вмію Про свої бажання, про народні мрії, У житті не був я прихвостнем від роду, І служив я вірно рідному народу. Мною верховодили тільки честь й порядність, І завжди нестримана до роботи жадність. Не любив чванливих та іще багатих, Бо душа в людей цих, як в чортів рогатих. Був я безпощадним до людей, до друзів, Що перед начальством повзали на пузі. Я людина честі і людина слова, А тому й коротка з дурнями розмова. 12.6.2002 р. ВАГОМА ПРИЧИНА. . – Ти чому до депутата Так прилипла, мов до тата? – Бо у цього депутата Гроші є, машина й хата,– Так сказала Олі Ната. 22.3.2002 р. ВІН НЕ ЦАР Він не цар, та він все може – І карать, і гвалтувать. Й головне, що цьому поцу Ти не можеш відказать. В нього власна охорона, Меч, караючий рабів, І хоч він не Йосип Сталін, Та страшніший від звірів. 11.4.2002 р. МОЛОДЧИНА ІВАНОВ Молодчина Іванов, Слухаєш і хочеться, А як в Раду попаде – Ніби з ним щось робиться. Як промовець обіцяє Все, що людям хочеться, Так і знай, що він у Раду, У Парламент проситься. Ладні хлопці навіть з чортом Підписать обітницю, Аби тільки могли вірить В їхню нісенітницю. Як на Площі мітингує – Все що хочеш, те й почуєш, Стільки вам наобіцяє, Що й куди дівать – не знаєш. А як дійде до корита – Забуває все Микита. ЯК ГОВОРИТЬ ДЕПУТАТ Як говорить депутат, Так аж рот роззявиш, брат,