Втомлені гори

Й летіли далі. А куди? Невже туди, де більша хата, Де красувались "Жигулі", Бо мій маленький "Горбоконик," Певно відлякував її. Від того часу – зливи й зливи, Від того часу йдуть дощі, І тільки плачуть мокрі сливи, Як струни ніжної душі. Я так хотів, щоб ти лишилась, І перестали вже дощі, І більш не плакала гітара В моїй закоханій душі. 8.6.2002 р. І ЗНОВУ ОСІНЬ І знову осінь. Й знову в лісі Горять осінні багаття. Й берізки, мов дівчатка голі, Хлопців заводять в забуття. Сонце їх пестить і цілує, І обнімає цілі дні. О, як же хочеться порою Бути берізкою мені. Щоб і мене так хтось поніжив, Або хоча б поговрив, Бо ось прийшов вже грудень місяць, А я ще ніби і не жив. Не жив, не ніжив, не сміявся, Все працював та будував, І що на старість пристарався – Кучма і те останнє вкрав. 14.11.2002 р. ТВОРЦЯМ КУЧМОВОЗА Ті, хто повірив у вождів, Й не знав нічого, окрім воза, Похожі стали на бомжів, Стали творцями кучмовоза. 17.10.2002 р. ПЕТРО І ГРИЦЬКО – Про яку мораль ти мовиш?– Грицю голосно Петро,– Як начальник в рік вже вп’яте Поміняв своє авто. 14.11.2002 р. БУЛА КОЛИСЬ ДЕРЖАВА З кожним днем живем все краще, Веселіше з кожним днем. В нас колись була держава, Зараз Кучма із Плющем. 17.11.2002 р. ПОЕТ ТИМОХА Цей поет, – скажу про нього,– Був таланту "видатного". І за те йому всі лаври, Що не цапав олігархів. Як напише вірш Тимоха, То трясе тебе усього. Будеш рік в вірші копаться, Щоб до істини добраться. А як стане говорить, То не зможеш зупинить. Буде бігать він по хаті Й слова вам не дасть сказати, Хоч поезія у нього – Ні про що і ні про кого. Всі дивились і мовчали, Мов в штани понакладали, Та зате сам Президент За ніщо – йому презент, Та ще й орден йому дав, Щоб і далі так писав. 4.12.2002 р. ІЛЮЗІОНІСТИ Колись я вірив і гордився, Що мчав галопом в комунізм, І соромно, що помилився, Що був такий ілюзіоніст. Та хрін за редьку не солодший, І я такий був не один, Та тільки жаль, таким же дурнем У мене став – і внук, і син. 7.2.2002 р. ДЕПРЕСІЯ Як перестав горілку пить – Така депресія настала, Що ніби хтось кілком огріб, Щоб клепки знов на місце стали. 3.4.2003 р. ЩОБ ІЩЕ ЩОСЬ ВКРАСТИ? Шеф вже стільки нахватався, Що не може навіть встать, І однако зором водить, Щоб іще щось з когось знять. А у мене, і в родини Ні двора, ні хати, То хіба він більш працює – Сатана проклятий? 14.11.2002 р. СОБАЧА ЗЛІСТЬ Якщо ти можеш бить пляшки, Плювать на зорі і на небо – Вважай, козаче, що життя Давно закінчилось для тебе. Звідки така собача злість, Що всіх, щоб міг, то перегриз би? А щоб тебе хто взяв за хвіст І як кота по писку тицькнув? Що ви, хлопці, не кажіть, Як не ніжтесь нею, Та якщо вона свиня – Й лишиться свинею. 27.6.2002 р. НЕ БУВ Я ПАНОМ Не був я паном і не буду, Але й не буду батраком. Страх не люблю, як плачуть люди, Як їх стьобають батогом. 15.6.2002 р. ГЕНІЙ Все-таки наш Кучма геній. Де ще в світі стільки геїв? 6.6.2002 р. ЯКЩО ВІН ГЕНІЙ Він не з бронзи і не з сталі, Але він – товариш Сталін. 21.8.2002 р. ЩОБ МІЙ НАРОД НЕ ПЛАЗУВАВ Що б мій народ не плазував Та менше слугам довіряв, То певен – наша б Україна Давно б забула про руїни. Й не вчили б ми своїх синів, Щоб буть придатками панів. Ми б в цьому світі раювали, А не Госпіднього чекали. Отак ми,братці, живемо, Тоді чого ми всі ждемо? На смітниках шукаєм вдачу, Ми ж не коти, не пси бродячі. Плазуємо перед панами, Щоб ті нам кісточку подали. Та що б козацький мій народ