Втомлені гори

Все він знає, все він вміє, Просто, аж душа радіє. Ніби Троцький тарахтить, Що й з кілком не зупинить. 15.3.2002 р. ПУСТОМЕЛЯ Сьогодні слухав кандидата, Чого він нам не обіцяв! Що буде в кожного з нас хата З садком вишневим, буде став. Що дасть зарплату всім, як тату, Ось тільки дайте трон мені, Будете всі в сріблі і в златі Ходить, як графи і царі. А я те слухаю й міркую: – Невже ще є такі дурні? Які, пробачте, /це між нами/ – Ще й досі вірять тріпотні. 14.3.2002 р. МОРДА, ЯК В БУЛЬДОГА В нього морда, як в бульдога, А живіт, як ласти, А він й досі поглядає, Щоб іще десь вкрасти. 28.11.2002 р. ЯКЩО НАВИТЯЖКУ ГРУДИ В кого навитяжку всі груди, Тим треба вірить менше, люди. 7.1.2003 р. НА ОДНІЙ БУДОВІ Цілий тиждень на дільниці Екскаватори гурчать, Трактористи дурня "ріжуть", Інші – ледь живі сидять. Я звернувсь: – Чому в вас, хлопці, Всі "гуляють" трактори? – Бо чекаємо, як прийдуть На дільницю маляри. 10.11.1976 р. ЩОБ ВІЧНО ЖИТЬ – Як на світі гарно жить, Варт з начальством подружить,– Говорив Грицько до Люди, Б’ючи сам себе у груди. Я дививсь на того мужа, Де душа, немов калюжа, Що за пиво й за таранку Лад терпіти й лихоманку. Й так хотілося сказати: – Не спіши невільним стати, Бо як хочеш вічно жити – Треба з правдою дружити І, не дивлячись на чин Правду в очі ріж, мій син! 13.12.1974 р. КОХАНІЙ Солодко люба у ліжку зітхнувши, Стала збирати косу, А я, ніби злодій, до неї підкравшись, Став і дивлюсь на дівочу красу. Так би, здається, й припав би губами До звабливих тих джерелець, Аж поки дружина /скажу це між нами/ Просто сказала: – Ну ти й молодець! 20.11.1968 р. СОН ГЕНПІДРЯДНИКІВ Генпідрядникам приснилось, Що в них мудрість появилась, І що згадані об’єкти – Всі здають вже без дефектів. Ніхто дир не б’є, не валить, За що їх начальство хвалить. Щоб такі не снились сни, Менше, генпідрядчик, спи! 17.12.1974 р. НОВОСПЕЧЕНЕ ЦОБЕ Як став Васька виконробом – Став соромитися роби, Не підходьте, як іде Бо вже як не як – цобе. То ж під Новий рік тій плоті Сниться: йде, мов, по болоті, Жаби кумкають зелені А одну він держить в жмені. І говорить жабі так: – Хай я геній чи дивак, Хай люблю людей чи ні – Знать начальству те й мені. Схочу, випущу, уб’ю, Страх зелених не люблю. Шеф твої не любить звуки, Хочеш жить? – віднині мукай. А з тобою що робить? Це уже мені судить! 4.1.1976 р. ТИ ЗА ГРОШИМА НЕ ГОНИСЬ Я не спішив, але й не вірив, Що швидко так життя пройде, Хоч і надіявся, що Ліра Мене в цім світі обжене. Жить не спішив, проте незчувся, Коли і молодість пройшла, І досі, доле, я не знаю, Чи ти пройшла, чи не дойшла? Як жаль, що ми в житті не вічні І що уже не молоді, І що живем вже майже в січні, Немов картопля в лободі. Тому усі, хто молодий ще, Ти за грошима не гонись, Бо їх "вожді" щодня штампують, Отож, дивись, не помились. Краще збудуй просту хатинку, Де будуть дітки татка ждать. Нащо тобі ті хмарочоси Й жінки, які усіх... хотять? 14.11.2002 р. ЯКЩО ДОТОРКНУСЬ Не доторкайсь до мене, бо не поручусь, Що буде з тобою, якщо доторкнусь... Бо знаю, кохана, коли доторнусь, То хай би й кричала – а свого доб’юсь. 12.4.2002 р. ХТО СКАЗАВ НА КУМА "САЛО"? – Хто сказав: на кума "сало"?– До Григорія Петро,– Головне, аби стояло... А кохать знайде кого. 17.11.2002 р. ГОРБОКОНИК Я так хотів, щоб ти лишилась, Щоб заглянуло Сонце в сад, І щоб не плакала гітара, Що крає душу невпопад. Я так хотів, щоб щебетали В садку кохання пташечки, Вони ж садок мій обминали