Втомлені гори

Як мучить вас голодомор, І в тій державі, де живеш ти, Куди не кинься – скрізь терор. 23.7.1999 р. О, ЯНГЕЛ МІЙ О, Янгел мій, Моя Принцеса, До тебе хочу притулиться, І в промені твого кохання – Тобою ніжитись й гордиться. Бо гори ці й дрімучий ліс, Ну що вони без тебе варті? І листя з біленьких беріз, І дуб, який стоїть на варті? 12.8.1999 р. САМІ ВИНУВАТІ Не жаль, що роки пролетіли, А жаль, що світ наш не змінивсь, І так як був він живодером, Так і по цей день він лишивсь. І хоч у Космос ми злітали, І хтось на комусь одруживсь, Бога ж, на жаль, не розбудили, Щоб він за бідних заступивсь. Тому не плачу й не радію, Дивлюсь на все спокійно я, А що в Комуну я не вірю, В тому заслуга не моя. 23.7.1999 р. ЛАВКА КВІТІВ Люблю осінню прохолоду, Що освіжає розум мій, І всі думки мої фільтрує Гарячим вогнищем подій. А в полі, як у лавці квітів, Куди не глянеш – Божий рай! І все ж сумую я за літом, Як і за мною певно гай. 20.8.1999 р. ТВОЇ ОЧІ, ЯК ВОГНИКИ Твої очі, як вогники з ніжності, А коли я дивлюсь на твій рот, Так і хочеться врізать по вічності, Щоб скоріше відкрила свій грот. Цілувати твоє повнолуння, І твій звабливий вічно живіт, Як же хочеться ніжності, люди, Коли ми починаєм старіть. 7.9.1998 р. ДЕРМО І ТРОН Пора пройшла надій, розваг, І залишились тільки муки, Бо як дермо зійде на трон То повикручує всім руки. Нехай не думають пани, Що всі на світі барани, Бо Бог все бачить і фіксує, Як пан над бідними кепкує. 2.9.1998 р. ЩО ТО ЗА ПТАХ? Що то за птах, якщо без крил, Що за гроза, якщо без грому, І що за дівка то, скажіть, Якщо не треба вже нікому? Що то, скажіть, за соловей, Якщо співати він не вміє, Що то, скажіть, за чоловік, Як вгледить жінку й не радіє? Що то за жінка, ви скажіть, В якої розуму немає, Й не дасть вам хоч ви як просіть, Поки у мамки не спитає. 15.9.1998 р. У КОЖНОГО СВОЯ ДОРОГА Для кожної істоти на землі Є хліб і сіль, мороз і спека, Надто сумні й веселі дні, Свій журавель, чи свій лелека. Своя кохана, свій бойфренд, Своя стежинка, чи дорога, Бо землю створено, як стенд, Де подарунки всім від Бога. 17.8.1998 р. В ТРАМВАЇ У трамваї їдуть люди Іззовні – гамлети, Про порядність щось гутарять Та про оперети. А в цей час зайшов п’яничка Й став до всіх чіпляться, Й зупинить бояться хама, Бо культурні, бачте. П’яний бачить, всі "культурні", Та більш нахабніє, Ось уже й стару бабусю Благим матом "гріє". Мовчать "мудрі та культурні" – То ж не їхня мати, І не кліпнуть, вражі діти, Хоч тікай із хати! Ну а п’яний відчув волю – Що його бояться, І уже до тих "культурних" Став він добираться. Чим би скінчилась поїздка?– Важко передбачить, Щоб в трамваї не з’явився – Хлопець бородатий. Подививсь навколо сухо, Хлопця взяв за груди, Та як вліпить тому в вухо Й до присутніх: – Люди! Я б і вам вліпив так само, Як і цьому мужу, Бо хіба людина чесна Може буть байдужа? 23.5.1976 р. ПРЕЗИДЕНТ Він все, що міг, в народа вкрав – Тому і Президентом став. 14.10.2000 р. ПРЕМІЇ Робітник у виконроба На зборах питає: – Чом це я тружусь, як робот, А премій не маю? – Інші також не гуляють,– Той почав повчати,– Будеш менше виступати!– Більше будеш мати. – Я жалітися піду В Ради і Профради! – Був такий... Ходив колись... Сам тепер не радий. 29.4.1976 р. БРИДКА ПОТВОРА Я дививсь на тих всесильних І кипів від злості! Скільки раз мені хотілось Перем’ять їм кості. Але спробуй зачепити Ту бридку породу, Як поставлять вас до стінки, Як "врага народу".