Понтиїзм. Казки кінця світу
- Автор: Михед Александр
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Кальварія
- ISBN: 978-617-7192-007
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Понтиїзм. Казки кінця світу». Краткое содержание книги:
Вони говорили про свою країну.
— Я думаю про наше життя тут і згадую історію про дружину, яка наклала купу мимо туалету. Чоловік змусив її все зжерти. І вона, перемазана гівном і сльозами, питається в натовпу відретушованих анонімів: «Чи варто жити з цим чоловіком?»
— Ми в цьому випадку ще навіть не встигли насрати. А держава все одно змушує нас їсти це гівно щодня.
Іншим разом згадалася інша історія.
— А пам’ятаєш того чувака, якому зробили операцію на очах і він прозрів?
— Угу, довелося не тільки ремонт у квартирі робити…
— А й дружину міняти. Знаєш, мені здається, що якби ми всі прозріли в один момент якогось одкровення, то ми зробили би ремонт у цій країні.
— Ну, і дали б відставку цій зрадливій брехливій дружині.
Іншим разом вони говорили про інші світи.
— Якщо придивитися трошки уважніше, то зрозумієш, що це навіть не третій світ. Ні.
— Це справжній кінець світу.
— Заражений смертельною хворобою кінець, на якому ми всі стрибаємо над прірвою.
Вони говорили про смерть.
— Ніде ти не зустрінеш такого міксу Еросу і Танатосу, як на цих сайтах. Відоси розірваних, пошматованих тіл солдатів і жертв війни. А поруч напис: «Можливо, вам сподобається ще таке» і посилання на порно з їхніми блядськими вдовами.
— Лібідо і мортидо ніколи не були такими близькими і такий контент робить модераторам відмінний трафік.
— Щось твій дискурс під казкою зовсім двинувся. Часом, не передоз?
Другий розсміявся і відповів:
— Ні, просто іншими словами цю порнуху не назвеш.
І раптом:
— Чому, коли ми щось починаємо розуміти у цьому житті, нас викреслюють зі списків живих? Витирають із книги життя. І що ми в ній залишимо? — Його голос переходить на крик, — сотні акаунтів? Тисячі лайків? Купу гівна!!!
— По смерті лишаються не видалені коменти, непроглянута стрічка новин і десятки невдалих перекособочених світлин із твого похорону, на яких усі повідмічалися і тепер знову розводять коменти, проливаючи віртуальні сльози.
Останні слова ледь чутно.
За мить обидва починають сміятися.
— Іди сюди, до мене.
Вони вперше обіймаються, вражені ніжністю доторків і тепла, що струменіє їхніми тілами. Десь у глибинах зароджується хвиля справжнього бажання. Бажання, як протиотрути смерті.
— Дай я тебе всотаю, милий.
Вони посміхаються. Погляди зустрічаються, і їм уже не потрібна казка. Не потрібні слова.
Вони однієї крові.
Яма
Далекі відблиски блискавиці та грому. Хмари пришвидшують свій біг, вкриваючи зорі. Сновигання хмар розтягується незчисленними коліями небесної залізниці. Вузли горішнього зв’язку скручуються, розплітаються, і тільки ледь чутно, як гримлять нічними небесами потяги.
Потяги несуться до чистилища з тоннами загублених почорнілих душ, які позлипалися і скидаються на кипу рідкого вугілля. Потяги котяться, а небесні кочегари з почорнілими крилами скидають лопатами паливо душ у пащеку вогню.
— Фууух, нарешті, — каже янгол.
— Ага. Ще трохи і будемо вдома, — відповідає інший, погладжуючи брудні крила і поволі дістаючи цигарку.
— Вогню не знайдеться?
І яскрава блискавка розріже навпіл ніч.
Країна тихо спить. Вони летять над містами і полями, ніби намагаючись осягнути всю велич і красу сплячої красуні, яка ось-ось прокинеться. І розбудить її не палкий поцілунок анонімного користувача Prince.
Янголи повертаються до свого дому.
— Нам уже нічого робити тут, — каже перший.
— Усіх не врятуєш, — тихо відповідає другий.
Вони прощаються зі світом, який буде знищено за кілька хвилин.
Янголи пролітають над поснулими і спустілими містами, що згори скидаються на скелети прадавніх могутніх тварин.
Бентежний вітер холодить їхні п’яти, і вони чимдуж біжать небом.
Янголи пірнають у тунелі підземки і летять наввипередки, скорочуючи шлях через загублені й недобудовані станції-привиди. Вони збиваються зі шляху, довірившись сяйву реклами, що, наче фальшивий маяк, тягне кораблі на небезпечні рифи.
Де-не-де у вікнах світяться каганці. Брати схилилися над немічним батьком-старцем. Священики прихилилися до своїх священних писань. Рабині сплять зі своїми господарями. Художники марять іншими світами.
Лишається лише мить.
Янголи роблять кілька порухів крилами, і світ вибухає. Пекельний вогонь пече янголятам п’яти і обпалює крила. Вони, зойкаючи, набирають висоту.