Авантюра XL
- Автор: Чапай Артём
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-886-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Авантюра XL». Краткое содержание книги:
Нове видання доповнено оповіданнями про те з подорожі, що не ввійшло до першої публікації. Написано в експериментальному стилі, з відчутними впливами інтернету й молодіжного сленгу.
мене під вартою триматимуть.
а взагалі вони там хороші.
нагодували нас макаронами зі шпротами якимись,
із особистих запасів нічних чергових.
адже нечасто в Мігрі нічні гості,
навіть мавпятник якийсь недообладнаний.
— а де можна поспати, поки начальник приїде?
— ніде. чекайте.
а ми все одно спимо, нахаби едакі.
там ліжок не було, то ми на столи повкладалися.
будять нас.
— нє положено.
поз’їжджались якісь оперативники.
ми все намагаємося поспати, хоч поклавши руки на столи,
вони наче й дають нам заснути —
але через п’ять хвилин щоразу будять.
виснажують.
починають обшук.
спершу по одягу, потім по рюкзаках.
добре. відходять.
тільки заснули — приходять іще раз.
повторний обшук. цього разу ідеологічний:
гортають усі книжки, записники.
а у мене, а у мене є гребіночка зелена:
все ті ж брошурки Фіделя та коментар до «Капіталу».
— слу, вони, схоже, думають, що ми шпигуни?
— га-га-га! і то які професійні, нє? замаскуватися під бомжів і піти просто на військову базу.
— а чо, — каже Сімон. — з нас іще й непогана пара. один американець — головний ворог. а інший з колишнього Радянського Союзу, розуміється на соціалістичних реаліях.
жарти жартами, а стає не до жартів.
у Сімона переглядають усі фотографії на камері.
він іще мав портативний магнітофон. переслухали всі записи.
там була винятково вулична музика.
залізли в мій записник.
— ага… а це що таке?
а там — карта Куби, яку я вручну в Варадеро намалював. підозріло!
— та в нас не було зайвих грошей карту купувати, то ми саменькі.
— ич, які умільці.
дивляться в записник Сімона, а там початкові слова
мексиканської революційної пісні.
— «коли цей уряд упаде»… — тоді що?
— «стане на ноги пролетар»!!! компаньєро, це мексиканська соціалістична пісня!
тут із сусідньої кімнати вертається інший офіцер,
з усмішкою несе листівку, яку Сімон написав своїй коханій,
але ще не надіслав:
— а-а-а-а-а! інтеР-Р-Р-Ресанте![64] ти отут пишеш, що розчарувався в Кубі?
— ага. а ви подивіться, що з нами тепер відбувається. (до мене, англійською) суки, прочитали мого любовного листа…
нє, я канєшно збоченець, але
мене це все веселило. звісно, виснажений,
хочеться спати. але ж так цікаво.
ну коли ще з тобою таке станеться!
я ще й поводився підкреслено вальяжно.
офіцерам це не подобалося.
Сімон якось більше нервувався.
хоча потім саме він виявиться сильнішим.
четверта ранку. нам знову дали спокій.
ми знову поклали голови на столи. тільки заснули…
новий шкандаль!
— а-а-а! це чия хустина?
показують замацану, пропотілу червону бандану Сімона.
Сімон:
— моя.
— чому ви її залишили біля військової бази?
— га?
— навіщо ви її залишили там?
— хіба залишив? та загубив я її! ми збиралися в темпі вальсу під вашими прожекторами!
— ходім у кабінєт.
Сімон вертається через півгодини виснажений.
— ти знаєш, вони ідіоти. вони справді думають, що ми шпигуни.
— так а про що запитували так довго?
— та кабздець. протокола складали. уявляєш, на чотири сторінки! чи я усвідомлював, що залишив хустину на траві? — ні, не усвідомлював. — чи я намагався подати цим якийсь знак? прикинь, ми ж оце поїхали, а вони ще після нас усе там обшукали.
— слухай, мені тупо ржачно!
— ага. це називається істерика.
п’ята ранку. світає. ми так і не поспали.
пройшов шумок: приїхав «начальник».
не пам’ятаю як, але ми здогадалися,
що нас будуть окремо допитувати після цього,
по одному.
— ну шо, — кажу, — давай, щоб не було розбіжностей, просто всю правду говорити.
— ну так.
— ага. крім Рауля. щоб не підставити його, бо хто його знає, чи мав він право нас у себе селити, чи ні. блін, от тільки що казати, де ми в Гавані жили?
— скажемо, що на Малеконі. на набережній.
— Сімоне, та на Малеконі скрізь менти. де ми могли там спати? не повірять.
— пох.
я скептично кривлюсь, але не можу вигадати нічого кращого… намагаюсь, але тут приходить офіцер.
і Сімона першого забирають на допит.
Сімон виходить. мовчки киває мені головою: іди, твоя черга.
64
ЦіК-К-К-Каво! (ісп.)