Авантюра XL

до входу в заповідник. дорога йшла вгору,

під сонцем. але не знаю як Сімон,

а я вже почувався сильнішим

на свіжому повітрі.

попереду їхав селянин на мулі.

ми бачили, як він переганяє тваринку

від однієї плями тіні на дорозі до іншої,

зупиняючи бідолашного мулика

під кожним деревом на кілька хвилин.

і ми стали робити те саме з самими собою.

підривались і швидко йшли через палюче сонце,

потім відхекувались у тіні через півкілометра.

ги, я при цьому ще й курив. ото дурне.

старенький селянин зрубав десь дерево

й зараз волік його за собою на мотузці.

ми підпряглися й допомогли йому.

як не дивно, іти в позі бурлака на Волзі

виявилось і приємніше, і легше, ніж просто з рюкзаком.

може, від усвідомлення, що приносиш у цьому світі

хоч якусь користь. хоч у цей момент.

удома в селянина напилися холодної криничної води,

дядько запросив нас дорогою назад зайти в гості.

ми нарешті дійшли до місця призначення.

і обламалися.

— вхід для кубинців десять песо, а для іноземців двадцять доларів.

— щ-що? слухай, компаньєро, ми сюди через цілу Кубу їхали!

не вражає. Сьєрра-Маестра — одне з найбільш туристичних місць.

і так ми охоронця, і сяк. і сварились, і просились, і навіть хабара пропонували.

— а давай ти вдаси, ніби нас не помітив, а якщо нас побачать, ми скажемо, що в обхід залізли.

— ні.

— ну добре. а по-твоєму, от як тобі особисто здається, така різниця в ціні — це справедливо?

— порядок довжен буть.

— ну а суто по-людськи. це справедливо?

— ах так! ну якщо вже ви мене питаєте! так! я вважаю, що це справедливо. уряд дає мені все. але йому треба брати звідкись гроші. торгувати ми можемо дуже обмежено, через економічну війну з боку Штатів. і туризм — одна з основних статей прибутку для кубинського уряду.

— м-да… котлету в тісті будеш?

— ні.

що робити? пустити вони нас так і не пустили,

зате безкоштовно дозволили переночувати в себе,

покупатися в душі.

якщо раніше Сімон був запеклим кубофілом,

то тут уже я захищав кубинські правила, а він нападав на них.

— Сімоне, ну намагайся дивитися не зі с­воє­ї

позиції, а відсторонено. він же має рацію.

ну загалом.

— але ж ми не такі! ми не такі, як інші туристи! ми ж не приїхали з купою бабла й витрачати бабло. я їхав сюди подивитися на те, у що вірив, а мене зустрічають отак.

— ну, нема окремих правил для нас. ти так подивися: для кубинців усе дешево, але чому? бо в них і зарплати маленькі. вони своєю дешевою працею цю дешевизну і створюють. а ми з тобою на цю країну не працювали, щоб користуватися їхніми благами. і так он їмо мало не безкоштовно. їжу для кубинців, а не для іноземців. ще одну котлету в тісті?