Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Исторические приключения » Печатка Святої Маргарити
Печатка Святої Маргарити - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Печатка Святої Маргарити

Электронная книга - «Печатка Святої Маргарити». Краткое содержание книги:

Травень 1926 року. Зі Стамбулу до Кам’янця-Подільського із таємним завданням повертається наш герой, співробітник таємного легіону УНР Марко Швед. Тим часом більшовики нещадно грабують багаті українські храми, вивозячи церковне начиння та безцінні ікони… Диякон Крушанівський під тортурами зізнається, що у Тарноруді на Збручі заховано дивовижний скарб, ключем до якого є старовинна печатка із зображенням Святої Маргарити Шотландської…
Виконуючи завдання, Марко опиняється у вирі нових, сповнених небезпеки пригод. Йому належить пройти майже втраченим за віки слідом, не загубити самого себе, дати відсіч підступам ворогів та зберегти віднайдене кохання…
Лора Підгірна — випускниця історичного факультету Кам’янець-Подільського університету, журналістка та громадська діячка, автор проекту «Літературний туризм». Представлений роман є продовженням її успішного дебюту — українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа. Червона Офелія» (2017 р.)
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 138
Перейти на страницу:

Марко розсміявся.

— Ну, наконец-то. А я думал, Вы меня о документах и не спросите. Хороша же комендатура, подумалось, где любого пришедшего не спрашивают ни о чем.

У Кашина від здивування і внутрішньої напруги очі на лоба полізли. Чи ж не про це мав питати у Клєвєрова чатовий біля дверей?

— Вот и вот… мои бумаги. Пропуск, удостоверение личности. — Марко розкрив свій саквояж і дістав шкіряну папку з документами. Протягнув її Кашину. — Это — сопроводительное письмо от товарища консула, Пантелеймона Баюрного. А это… — він забрав із рук Порфирія Кашина пачку листів, сентиментально перев’язаних блакитною стрічечкою. — Это Вам ни к чему. Все равно ничего не поймете. Образно говоря, женские сопли. Без специальной таблицы не прочесть. Это для каменецких.

— Понял! — резонно відповів комендант, переглядаючи документи. — Все наче сходилося. Всі печатки і необхідні помітки — на місці. Тим більше — супровідний лист радянського консула у Варшаві Пантелеймона Баюрного з відтиском оригінальної печатки дипмісїї. Зрештою, ось і пропускні позначки наших на кордоні. Гм… оце так нарвався!

— Ваши документы в полном порядке, товарищ Клеверов, — розвів руками Кашин, повертаючи Маркові папку з паперами. — Ну, тогда, чтобы полностью загладить неприятное впечатление от нашего знакомства… позвольте чаю, коньячку? У меня есть… контрабандный, французский. Держу для особых гостей и особых случаев. И еще хохляцкая колбаса на закуску. Выпьем за Ваше успешное возвращение в советскую Украину.

— Я не против, — кивнув Марко, всідаючись в крісло біля комендантського столу. — Тем более надеюсь на дальнейшее с Вами плодотворное сотрудничество. В Каменце я пробуду недолго и, скорее всего, вернусь сюда, в Волочиск.

На обличчі Кашина пройшли всі кольори веселки. Цього йому тільки бракувало! Якийсь фраєр буде у нього тут на голові сидіти…

— Да не пугайтесь так, товарищ комендант! — усміхнувся Марко, ніби прочитавши думки Кашина. — У меня своей работы по горло… А про недавнее недоразумение я уже забыл. Где Ваш контрабандный коньяк? Или наливать передумали?

— Нет, нет, разумеется нет! — пробелькотів Порфирій Кашин. — Я буду только рад нашему сотрудничеству, товарищ…

— Валериан. Можете обращаться ко мне запросто, по имени. Без церемоний. — Марко поблажливо усміхнувся, спостерігаючи, як комендант дістає із потаємної шафки пляшку французького коньяку, загорнену у газету «Червона Зоря», кільце домашньої ковбаси та шмат домашнього хліба. Гм-м-м… З такими темпами тут і спитися можна! — Вот бы кофе еще с утра… — замріяно мовив Марко. — А то у товарища Семенюка дома такого не употребляют…

— Конечно, конечно… Макар, иди сюда! — гукнув Кашин на вартового у прочинені двері. — Быстренько скажи Зоечке, чтобы кофе нам приготовила. С кардамоном и корицей — все, как ее во Львове учили. И пусть бутербродов нам соорудит с колбаской и маслом. Масло у нее есть. Сам видел. Бегом, одна нога здесь, а другая там, Макар!

Поки солдат приймав із рук Кашина згорток, Марко втупився у ту газету, що служила обгорткою. Так, «Червона Зоря».

Дочекався, поки солдат вибіжить з кабінету.

— Что же это Вы, Порфирий, в советскую прессу колбасу заворачиваете? Какой пример подаете своим подчиненным и жителям Волочиска? Попросить, что ли, польских пограничников, чтобы Вам каких-нибудь газеток подкинули? Или подписку Вам организовать на «Вечерние новости» с доставкой из Тернополя?

Кашин зблід. Не зауважив, чорт! А цей все бачить. Оце так попався!

— Снова виноват, товарищ Клеверов… — проказав з виразом щирого каяття на обличчі.

— Мы же договорились с Вами, Порфирий, обращаться по имени, как друзья… Я — Валериан.

— Скажу откровенно: продукт принесли неожиданно, надо было быстро спрятать… И я ухватил первое, что под рукой было…

— Я сделаю вид, что не заметил этого, — Марко похитав головою. — Но другие… Ваш Макар и эта, как ее там… Зоечка… Будьте уверены — заметят. Зачем давать подчиненным такие аргументы против себя, не понимаю! Вы для них образец советского военнослужащего, честно исполняющего свой долг и несущего службу с усердием, а какой-то жалкий эпизод с завернутой не в ту газету хохляцкой колбасой может стоить Вам военной карьеры и дальнейшего продвижения по служебной лестнице! А если это дело под нужным углом повернуть, то и свободы… Вы же не хотите быть разжалованным за антисоветскую деятельность?..

1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 138
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)