Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
— Тепер розповідай, що ти знаєш про квартиру в Сен-Дені, а я поки буду чистити зброю. Що там за хата?
Він розклав на великому рушнику залізні пазли, з яких мав скласти два пістолета. Схоже, тут були всі потрібні запчастини. Залишалося пригадати, що й куди має стати. Але спочатку — протерти від їх консерванту.
— Це його квартира, — розповідала Галя з набитим ротом, на ходу ковтаючи: булочки, сири, яєчню. — Тобто він її винаймає через підставну особу. Якогось дядька із Черкаської області. Той дядько дуже би здивувався, коли б дізнався, що у нього в Парижі таке житло.
— І він платить за нього тисяч…
— Три чи чотири, точно не знаю.
— Багаті у нас дядьки на Черкащині. Ти була в тій квартирі?
— Так. Нічого особливого. Дві кімнати, кухня, простенькі меблі…
— Мене більше цікавить схема… Намалюєш?
Галка мелькнула круасан, дістала з антресолі альбом, олівці і взялась малювати. Сергій тим часом витер мастило із запчастин, подивився чи закипіла вода у каструлі, і кинув все це добро просто в окріп. Зверху густо налив засобу для миття посуду.
— Мені здається, що ти робиш щось не так… чи все ж таки так? — здивувалась Галя, продовжуючи малювати схему. При цьому допомагала вона собі язичком, тоді, коли не жувала.
— Побачимо, все залежить від навару, — знизав плечима Сергій і почав шумовкою помішувати вариво. — А що з документами? Чому вони у тебе?
— Просто залишив на зберігання… Я маю в його фірмі десять процентів…
Сергій нарешті почав шумовкою добувати з каструлі виварені від «гарматного сала» деталі, по одній викладати на рушник, тут же гарячими їх протирати. З гарячих деталей вода миттю випаровувалась, не залишаючи навіть шансів для іржі.
Коли всі запчастини були вийняті, він одягнув рукавиці, густо протер запчастини збройним мастилом і став збирати пістолети. На це у нього пішло кілька хвилин. Галя дивилась на це дійство, як на магію. І коли він нарешті завершив, вона прикінчила кльош круасанів, запила молоком і дала Сергієві схему квартири…
Це був талановитий малюнок професійного кресляра. Коли Дід здивовано глянув на неї, вона пояснила:
— Львівська «Політехніка». Кафедра приладів точної механіки.
Він набив магазини патронами, перевірив, як заходять набої в патронник, кілька разів пересмикнувши затворними рамами. Галя при цьому щоразу закривала вуха, перелякано гадаючи, що ось-ось має вистрелити. Але «машинки» працювали справно. Принаймні в холостому режимі; магазини нормально подавали набої.
— Доведеться ризикувати, — сказав Сергій, сівши навпроти Галі. — Пристрілятись, я так розумію, немає де.
Вона все ще перебувала у стані шоку, тому раз у раз нервово пересмикувала плечима і це також могло означати «ні».
— Надії мало, що вони там разом з Романом, ну, в тій квартирі, — розмірковував уголос Сергій. — Але можна зважити на елемент жлобства. Для чого десь винаймати житло, зайвий раз світитись і платити, якщо можна ось так «по-дружньому» поселитись майже у центрі Парижа.
— Не знаю, не уявляю, — її продовжувала бити лихоманка, а рука потягнулася до грінок.
— Але ти підеш зі мною, без тебе я сам не впораюсь. А затягувати не можна. Логіка така, принаймні мені так видається: вони сидять з ним на квартирі. Він написав тобі, начебто нейтрального листа. Ти зараз повинна щось йому відписати… Давай, сідай за комп і пиши…
Вона відклала грінку і поставила на коліна ноутбук. Сергій надиктував:
— Извини, забегалась. Полно работы. Насколько срочно тебе нужны документы? Почему не берешь трубку?
Сергій пересів до неї, щоб побачити відповідь. Вона не забарилась: «Уже и сейчас. Срочно! У меня сломался телефон. В ремонте». Дід знову надиктував відповідь: «Блин, ну, ты всегда не вовремя со своими делами. Приезжай ко мне домой и забери, если ты такой быстрый». — «Ну, пожалуйста». — «Ром, ты достал. Ко мне пришли моя маникюрша и парикмахерша, я вечером иду в оперу мне нужно закончить маникюр и прическу! Я же девочка!». — «Галя, бизнес есть бизнес, какие могут быть парикмахеры, тем более, маникюрши?» — «У тебя бизнес, у меня жизнь. Ты же знаешь, у меня новый жених! Серджио, он иностранец, очень ревнивый, кстати. У меня такое впечатление, что он даже следит за мной! Значит, любит. Может даже следит за моим домом».
Після цього в переписці зависла пауза.
— Якщо все піде так, як я планую, — сказав Сергій, тим часом узявши собі на коліна ноутбук і гортаючи сторінки новин, — у нас буде «язик».
За мить дзенькнуло повідомлення: «Если ты дома, то сейчас к тебе приедет мой посыльный. Его зовут Игорь». — «Если он страшненький, то пусть приезжает». — «Жди, скоро будет»…