Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби
- Автор: Издрык Юрий Романович
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-7263-73-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби». Краткое содержание книги:
Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої.
Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль.
* * *
Я не повинен був писати цієї книги.
Мені просто не потрібно було писати цієї книги.
Мені в жодному разі не можна було її писати.
Але я сяк-так протримався лише чотири роки. Один рік і кілька місяців, якщо говорити відверто. Однак весь цей час я носив її в собі — банальність неймовірна. Та вагітна голова гірша за неплідне лоно. Весь цей час, — коли вже послуговуватися гінекологічними аналогіями, — тривали затяжні пологи, а на кесарів розтин мозку я не погодився.
Шкода, звичайно, що немовля виявилося мертвонародженим. Ця книга жила, поки не виявилася записаною. Тепер — це чергова маленька стосторінкова труна, яку доведеться, мабуть, разом із іншим мотлохом таргати на спині аж до Судного Дня.
Сподіваюся, безкоштовний громадський адвокат, якщо й не виявиться фахівцем, то принаймні спроможеться на просте людське співчуття, навіть, коли воно не матиме жодного юриспрудентського обґрунтування.
Приємних сновидінь.
А в т о р
* * *
Художнє оформлення автора
— Га-га-га. А знаєш, як завалює до проктолога мужик, і з порога: «Лікарю, допоможіть, геморой так замучив, ну так замучив, просто спасу нема». Лікар оглянув його й каже: «Це все дурниці. Я зараз випишу вам свічки спеціальні, і ми так активненько курс пройдемо — по три свічки на день, — і через тиждень будете, ніби на світ народились.» Прописав він йому, значить, свічки, а через пару днів чувак завалює по новій і каже: «Лікарю, зробіть щось. У мене вже сил немає. Щось ті свічки не допомагають. Я вже третю упаковку докінчую, в мене вже піна з рота йде, ну не можу я більше…» А лікар приторчав в натурі й ошелешено так питає: «Ви що — їх їсте?» А той подивився на нього і каже так саркастично: «Нє, я їх, знаєте, в задницю засовую».
— Ги-ги-и. Я ще один про гінеколога згадав. Як, тіпа, ранком консиліум лікарський, ну і главврач всім роздає завдання. Доходить до гінеколога, а той, виявляється, захворів — на больничному, тіпа. Ну, головний каже до пари дантистів: «Хтось із вас сьогодні піде в гінекологічний кабінет». А ті в один голос: «Та ми ж не від того діла, ми ж тільки по зубах, тіпа». «Нічого не знаю, — каже той, — під дверима черга — люди з номерками чекають. Коротше кажучи, робіть, що хочете, а хтось сьогодні повинен бути замість гінеколога». Ну, один пішов. Стоматолог, значить. Приходить перша пацієнтка, а він їй: «Та-ак, сідайте е-е… лягайте в крісло. Зручно вам? Отак — руки сюди, ноги сюди. Розтуліть губенята… Ну що ж. Один тампон сюди, другий туди…» Корочє, мудохався він з нею, мудохався, вкінці йде мити руки і не обертаючись так до неї: «А тепер сплюньте». Прикідуєш? — «Сплюньте!» Ги-ги-и.
— А це, тіпа, про твого гінеколога продовження. Тіпа, вийшов він на пенсію і вирішив підзаробляти в автомайстерні. Ну там спочатку курс навчання, а потім екзамен. Дали йому якусь там хєрню в моторі зремонтувати. Ну він там щось лазив, порпався, зробив, корочє. Екзаменатор подивився і каже: «Я в захваті! Це просто блискуче проведена операція. Тільки скажіть, як вам усе вдалося зробити крізь вихлопну трубу?!» Догнав? Як, каже, вам вдалося?…
— Догнав-догнав, не сци, не тупий. Іще один на цю ж тему. Ну, про медицину ващє. Гралися хлопчик з дівчинкою в лікарню. Їм там років по п'ять-шість від сили. Після цього мамаша малої прибігає до пацанового баті й піднімає дикий рейвах. «Ну чого ви так нервуєтеся?» — каже той. «Сексуальна цікавість у їхньому віці — справа цілком природна й допустима». «Яка там цікавість! — репетує мамаша. — Ліпше б він її трахнув, в натурі. А ваш байстрюк нашій донечці апендицит вирізав!!!»
— Ну от, шановні слухачі, як бачите, не одні ви стурбовані справою охорони здоров'я. Я теж. Особливо психічним станом нашого любимого друга BEAR'a. Його почуття гумору явно потребує психокорекції. А тим часом не забувайте, що з нами можна спілкуватися і в INTERNET'і. Наша адреса: h6t6t6p://WWW.marazm.ua. Працює також пейджер, по якому можна замовити свій улюблений анекдот — для коханої дівчини, наприклад, або для boy-frend'a. Наш номер: ТИП КР-15М№563323 220V1000Wt50Hz ОСТ8351-99.
— О, знаєш, кстаті-до-речі, про INTERNET? Як загубився маленький хлопчик. Ну, стоїть на Хрещатику, плаче, шмарки облизує. Прохожі спиняються, питають, тіпа, хлопчику, де твоя мама? А хто твій тато? Де ти живеш? А малий тільки сльози ковтає, і мовчить, і головою хитає — не знаю, мол. Ну як це, не знаєш, де живеш? Хлопчику, ти що, справді адреси своєї не знаєш? А він так дивиться і каже: «Чому ж, адресу знаю — WWW.hlopczyk.kiev.ua.»
— Ну ти, чувак, віртуалом так не увлєкайся, а то в мене один друг був, так він…
— Ладно, ладно, не тринди, у мене тут ще цілий блок цілком, можна сказати, про жизнь, як вона є в натурі.
— То чого ти телишся. Давай, тíскай, а то народ позасинає.
Заснути, — думаю я, — це якраз те, що в даній хвилі було би найбільш доречне, але сном наразі й не пахне, а ціла жменя капсул і піґулок, зжертих мною насухо, невідомо чим займається. Може, вітчизняний суперагент Сульфазин всіх їх, лохів імпортних, розколов і здав ворожій розвідці — якому-небудь МОССАДУ, або Аслану Масхадову, наприклад.