Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби

— А знаєш, як дочка з мамашою в зоопарк пішли. Тільки заходять, а мала зразу мамашку за рукав дьоргає: «Мамо! Мамо! Це вже мавпочка?» «Ні, доцю, — каже мама, — це тьотя-касирка».

— Ну, якщо про мавп, то краще цей: «Приїжджає мужик з командіровки африканської. Рік, значить, там був чи два. Приходить в гості з маленькою мавпочкою на плечі. Ну, його там розпитують, як Африка, як діла. Він тільки починає жвиндіти, як там трудно і жарко, а його всю дорогу перебивають: «А з жінками там як?» «Та розумієте, незнайома їда, клімат…» «Ну а з тьолками як?..» «Працювали з ранку до ночі, треба було об'єкт в назначені строки здати…» «Та ладно, ти скажи, як з бабами там було?» Тут мавпочка торкає мужика за плече і каже: «Тату, слухай, та розкажи ти вже їм…»

— Стоїть, карочє, тьолка на дорозі, таксі ловить. Кінець дня. Всі з торгів їдуть — машини забиті. Глухо. Тьолці, тіпа, діватися нікуди: купа сумок, в зубах не потащиш. Корочє, зупиняє всіх підряд. Ну, став якийсь часник, сідай, каже, підвезу. Та запакувалася разом із торбами, їдуть. Чувак базарити починає — то се, то те, як торгувалося, як там попит на ринку і те де. Чувіха, ясне діло жаліється, ні хєра, каже, не вторгувала — от з чим приїхала, з тим і вертаюсь. Навіть дорога не окупиться. А він сразу напрягся так, а ти шо, тіпа, і заплатити не маєш чим. А вона, ну я ж кажу, покупатєлєй мало, одкуда ж гроші. Так шо ж я тебе, виходить, безплатно катати буду, кип'ятиться мужик. Та тут недалеко, так і вам же по дорозі, невже в цьому світі вже все тільки за гроші, та я ж вам віддячу вже якось колись. Ага! Знаємо ми ваше «якось» і «колись». Приїдеш, і поминай як звали. Корочє, звертає він з шоссе і на якусь лісову дорогу. Тьолка в крик, мол, що ви робите, куди ви мене везете і те де. А чувак спокійно так, мовчки вглиб лісу пиляє. Тьолка вже не знає, що робити — випригуваги, чи що, так з торбами й не випригнеш, вона його і так, і сяк просить, а він молча, значить, виїжджає на поляну, виходить з машини, витягує з багажника здорове таке рядно, ну, тіпа, простині двухспальної. Тут чувіха вобше в ужас прийшла, кричить, та що ж ви собі думаєте, я порядочна женщіна, у мене сім'я, двоє дітей, свекруха хворіє. А мужик знову так спокійно каже, ну і шо — у мене, мол, тоже діти, і сім'я з тьощою. П'ятеро синів. І сотня кроликів. Сотня! — січеш? І на ряднину їй показує — давай рви траву, не вимахуйся.