Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби
- Автор: Издрык Юрий Романович
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-7263-73-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби». Краткое содержание книги:
Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої.
Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль.
* * *
Я не повинен був писати цієї книги.
Мені просто не потрібно було писати цієї книги.
Мені в жодному разі не можна було її писати.
Але я сяк-так протримався лише чотири роки. Один рік і кілька місяців, якщо говорити відверто. Однак весь цей час я носив її в собі — банальність неймовірна. Та вагітна голова гірша за неплідне лоно. Весь цей час, — коли вже послуговуватися гінекологічними аналогіями, — тривали затяжні пологи, а на кесарів розтин мозку я не погодився.
Шкода, звичайно, що немовля виявилося мертвонародженим. Ця книга жила, поки не виявилася записаною. Тепер — це чергова маленька стосторінкова труна, яку доведеться, мабуть, разом із іншим мотлохом таргати на спині аж до Судного Дня.
Сподіваюся, безкоштовний громадський адвокат, якщо й не виявиться фахівцем, то принаймні спроможеться на просте людське співчуття, навіть, коли воно не матиме жодного юриспрудентського обґрунтування.
Приємних сновидінь.
А в т о р
* * *
Художнє оформлення автора
— Нє, ти послухай чувак. Йде, значить, по вулиці похоронна процесія — все як годиться: попереду хрест, позаду зажурена родина, корочє, всьо як у людей. Тілько труну несуть якось криво. Ну, тут перехожий назустріч. Зупинився, перехрестився, як годиться, та й питає чоловіка, який першим за труною йшов: «Що, — каже, — сталося? Хто вмер?» «Та от, — відповідає той, — тещу ховаю». А чого ж труну так криво несуть?» «Та, бачиш, її як прямо нести — теща хропіти починає».
— Козлобан ти, то треба було на кінець притримати. Тут про тещ цілий блок. Знаєш, як жінка питає чоловіка: «Минулого разу ми спрезентували моїй мамі стілець на уродини. А який сюрприз піднесемо їй цього разу?» А той, не відриваючись від телевізора: «Підведемо до нього електрику».
— Нормальний хід. Там ще серія про крокодилів з тещами, чув? Ну, тіпа, дзвонять мужику по телефону: «Ваша теща впала в басейн з крокодилами!» А він їм: «А мені що до того? Ваші крокодили — ви й рятуйте». Або як приходить чувак до психіатра і каже: «Лікарю, ви знаєте, мені кождої ночі один і той самий кошмар сниться: бачу свою тещу з крокодилом на повідку. Ви тіки уявіть собі цей жах: ці вишкірені зуби, ці вибалабушені очі, палаючий ненажерністю погляд, цю холодну бородавчасту шкіру!!!» «Так, справді страшнувато». «Та чекайте, докторе, я ж вам ще про крокодила не розповів!» І на остаток вже без крокодилів. Значить, тип один тещу хоронить. Ну відправа там, квіти, вінки, людей купа, гробарі бухі, всьо конкретно по правилах, і тут він тільки з цвинтара виходить, капелюха вдягає, а на нього ворона як серне — з ніг до голови, короче, обтраскала. Він так став, на небо подивився і каже: «О! мама, ви вже там?»
— Ну давай, щоби про тещ уже зав'язати, на остаток така порада молодятам: щоб ваша теща завжди добре виглядала, купуйте їй квіти, дорогу французьку косметику, а головне — підтримуйте в кімнаті мінусову температуру, щоб тіло не розкладалося.
— Га-га-га!!! А знаєш, на другу тему, як летять два комарі — старий і молодий. Дивляться, гола дівка на пляжі загаряє. Ну старий і питає молодого: «Ну, з яких місць смоктати будемо?» А молодий, ясне діло, — лох, от він і каже: «А яка на хрін разніца?» «Муділа ти, — відповідає йому старший, — з ерогенних зон ссати треба: тобі то по фіг, а тьолці пріятно…»
— Це, тіпа, як женилися двоє, ну там перша шлюбна ніч, всі діла, тільки поселилися вони в батьків на хаті. Ну і вночі мамашка молодої чує зі спальні крики: «Мамо, мамо!» Вона зривається, а чоловік їй: «Лежи тихо, стара, самі розберуться». А зі спальні знов: «Ой матінко моя рідна, ой матусю ріднесенька, ой!…» Стара вже місця собі не знаходить, але чоловік її далі не пускає. А тут вже просто вереск такий дикий: «Ой матінко, ой рятуйте, ой не витримаю, ой вмираю!!!!» Та забігає в спальню: «Що доню, що таке що сталося, що він тобі зробив?» А дочка їй: «Ох, матінко моя ріднесенька, ох же ж добре я-я-я-як…»
— Ги-ги-и! А знаєш цей, як забігає чувак весь потний такий, змилений до аптеки, — а там черга мало не до дверей, — стояти треба чортзна скіко, а він захеканий такий кричить: «Пропустіть, пропустіть, розступіться — там людина лежить». Ну всі, ясне діло, розступаються, а він пробирається до каси і каже: «Дайте… пошвидше… пачку презервативів!»
— Нє, з презервативами ще інша історія була. Значить, приходить мужик в аптеку і просить гандон. Аптекарка його питає: «А вам який розмір потрібний?». А він плечима знизує — «не знаю», каже. То вона йому дає таку дощечку з дірками різного розміру. «Йдіть, — каже, — поміряйте». Ну мужик в сортир — міряти, значить. Сидів там, сидів, мало не з годину. А потім виходе і каже: «Слухайте, а можна я замість презерватива у вас цю дощечку куплю?»
— Прикольно, ага. А мені недавно розказали цей про «нових руських», ну знаєш. Як їде «новий руський» на шестисотому «мерсі», ззаду охорона, всі діла, круто так з сиренами, понтово. І тут «мерс» на повній скорості врубається в дерево і ще й взривається на хрін. Ну, тут шум, паніка — охорона повискакувала, бики-братани всі як один в ADIDAS'ax із золотими ланцами на шиях бігають, матюкаються, вогонь збивають. Ну, загасили значить якось то всьо і почали пахана шукати. А там таке — рознесло, корочє, чувака по кускам — рука в одному місці, нога в другому, голова в канаві качається, пуцюрина відірвана на дереві висить. Ну вони все це діло рєзко почали в пакєт збирати — всі часті шефа, корочє. І тут таке западло — одного яйця нема. Шукали, шукали — ні фіґа не знайшли. Але час підпирає, чекати нема коли — вони пакєт із собою і на всіх газах до найкращого хірурга. «Мужик, значить, — кажуть йому, — братана нашого треба зашити. Нємєдля. Канкрєтна в натурі. Зробиш — п'ять штук зелених твої, не зробиш — замочимо на місці. Ну, діватись нікуди, бере хірург цей пакет, йде в операційну і починає всі ці обрубки докупи якось ліпити. Зшивав, зшивав, навіть голову присобачив, а тут почав «ето дєло» пришивати — бачить одного яйця нема. Ну він «братві» і каже: так, мол, і так, одної запчасті нема. Вони рєзко развєдгрупу на місце, обшукали там все, кожен сантиметр облазили — нема ні фіґа. «Викручуйся сам, мужик, — кажуть хірургу, — дєло серйозне». Ну хірург не довго думав і рішив, значить, замість яйця бульбину зашити — хто там розбере, головне, щоб живим залишитись. Пахан, тіпа, оклигав там за якийсь час, «братани» обрадовалися, відстєгнули п'ять штук, як обіцяли і уйо… Ну, все ніби кльово, але хірург, казьол, все мучається, совість йому спокою не дає: я ж, тіпа, клятву Гіппократа давав і те де. Мучився він, мучився і рішив: поїду, мол, до того пахана, все йому поясню. Замочить, значить, така моя доля, але так жити не можу. Поїхав, значить, до того на хату, а там — особняк, басейн, всі діла. Хазяїн його зустрічає, як рідного: «Братан, ти ж мнє жизнь спас. Захаді — хочешь віскі, коньяк, сауна, дєвочкі — всьо твайо». А той: «Та знаєте, я покаятися прийшов. У вас там одного яєчка бракувало, то я в мошонку картоплину зашив. Пробачте, як можете». А той: «Опа! А я то думаю — у всєй братви мандавошкі, а у мєня колорадскіє жукі!»