Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби

— Найсвятіишй Боже, у Пресвятій Трійці єдиний! У глибокій покорі серця вклякаю перед Тобою і складаю Тобі сердечну подяку. Дякую за те, що Ти збудив мене з нічного сну та заховав від наглої й несподіваної смерти; що можу Тобі ще служити й честь та славу віддати. Дякую Тобі, мій Боже, і за здоров'я та за всі дари й ласки, яких так щедро уділюєш мені все моє життя.

Господи, це знак, це знак Твій, отже в мене є таки шанси вирватися звідси. Я похапцем пхаю під язик валідол, який до цього часу для чогось тримав у руках, і схвильовано, але від піґулки не надто артикульовано, повторюю за рятівною фонограмою:

— Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день. Дай мені цілковито віддатися на волю Твою святу. На всяк час дня цього в усьому настав і підтримай мене. Які б я не дістав вістки сьогодні, навчи мене прийняти їх із спокійною душею і твердим переконанням, що на все — Твоя свята воля. У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями. У всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все Ти послав. Навчи мене просто й мудро ставитися до всіх людей, нікого не ображаючи, не засмучуючи. Господи, дай мені перенести втому і всі події цього дня. Керуй моєю волею, навчи мене молитися, вірити, надіятися, терпіти, прощати й любити. Амінь.

Я ще деякий час лежу, чекаючи, поки розсмокчеться валідол, а потім встаю і, з огидою виставляючи охололу пляшку на підвіконня, починаю зосереджено збиратися. Мені потрібні будуть два поліетиленові пакети — для білизни й туалетного причандалля. О цій порі мене ніхто не повинен потурбувати. Я трохи остерігатимуся можливості корчів чи судоми від крижаної води, але це не більше, аніж обережність колись наляканої людини. Я пройду в кінець коридору, зайду до «санвузла», покладу пакет із чистою білизною на лавку, на нього зверху — складений рушник. Потім я зайду в душову камеру, прилаштую пакунок з туалетним причандаллям, причепивши його до дротяної сітки непрацюючої лампи. Далі з мавпячою спритністю і впертістю маніакального «моржа» я ретельно вимиюся антибактерійним милом, поливаючи себе зі шланґа. Мити голову в холодній воді — справа з ненайприємніших, але сьогодні мені треба йти до останку, не зупиняючись ні перед чим. В процесі моїх гіґієнічно-циркових вправ я з жалем побачу, як зникає в отворі стоку черешнева кісточка, що кілька років тому застрягла в протекторі підошви купальних капців. Це реальна втрата, але зараз не час на рефлексії. Потім, вдивляючись у напівтемне ще вікно, я сяк-так поголюся і ще раз прийму льодувату купіль і розітруся до червоного рушником. Ще пізніше, віднайшовши якусь підозрілу шмату, я порозтираю розхляпану по підлозі воду. Вбравшись у чисте й ретельно поскладавши брудну білизну в пакет, я зберу туалетне причандалля і, повісивши на шию рушник, повернуся назад.