Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Підпис — Валентина Яровенко.
Перетравивши прочитане і навіть перекуривши його, підполковник Недоля, застосувавши весь свій дедуктивний талант, зробив кілька попередніх висновків.
Перше: журналістка на ім’я Валентина Яровенко справді існувала. Він добре знав її, хоча це знайомство нічого хорошого не віщувало. Вродлива та гостра на язик дівиця, очевидно, запрограмувала себе на послідовну критику роботи поліції і, відверто кажучи, домагалася в цьому певних успіхів. Коли бути ще відвертішим, то більшість її закидів таки були справедливими. Отже, звинуватити Яровенко в тому, що історію про чорношкірого маніяка вона вигадала, не вийде. Надто серйозна журналістка, аби народжувати такі теми в хворій уяві.
Друге випливає з першого: пронирливій Вальці хтось поінформований справді злив інформацію. Недоля чітко знав, що подібні історії стоять першими в списку заборонених для розголошення. Їх навіть не коментують, інакше доведеться так чи інак визнати власну безпорадність. Це вам не наркоманів на тій же Троєщині ловити… Одначе парадоксальність ситуації полягала ось у чому: відомості про появу сексуально стурбованого чорношкірого не потрапляли найближчим часом у жодне міліцейське зведення. Теоретично це неможливо, бо, коли вірити Вальчиному «джерелу в МВС», подібних епізодів сталося вже чотири.
А ось третє випливає з другого. Чудово знаючи міліцейську систему, підполковник Недоля давав собі звіт — троєщинські менти, у яких без маньяка роботи валом, просто могли завернути потерпілих і не прийняти в них заяви. Де-юре це незаконно. Де-факто подібні речі давно вже стали нормою не лише для Києва, а для будь-якого українського населеного пункту. Нема заяви — нема на що реагувати. Нема на що реагувати — нема проблеми. Нема проблеми — начальство по шапці не дасть. Тим більше, що полювання за чорношкірими, що підозрюються в нападах на жінок, неодмінно виллється в чергову зачистку на столичних речових базарах. Насамперед — на тому ж таки Троєщинському.
І ось цей факт аж ніяк від журналюг не приховаєш. В такому разі поліції точно доведеться вступати в небажані контакти з диктофонами, фотоапаратами й телекамерами. До того ж різні правозахисні організації та етнічні спільноти почнуть робити малоприємні заяви та влаштовувати демонстрації протесту. Отже, той, хто попрацював у поліції хоча б місяць, неодмінно навчився прораховувати ситуацію на кілька ходів уперед.
А значить, свідомо не даючи хід «справі чорного маніяка», правоохоронці займаються своєю прямою справою: стабілізують криміногенну ситуацію.
Докуривши до фільтра другу цигарку, підполковник Недоля погодився сам із собою: навіть якщо якийсь нелегальний мігрант із якоїсь причини лякає в темряві троєщинських тіток та панянок, про це краще мовчати. Та погодився він і з начальником МУВС — знайти підступне «джерело в МВС» і прищемити йому язика треба.
Протягом двох наступних годин інформацією про лиховісного троєщинського чорного маніяка заповнився весь Інтернет. Недоля як міг спокійно відмовив сімнадцяти журналістам у коментарях, своїм підлеглим теж заборонив спілкуватися з пресою на цю тему до особливого розпорядження і почав прораховувати варіанти. Крутив і так, і сяк, та зрештою дійшов лише одного висновку.
Зрадницьке «джерело в МВС» ймовірніше за все треба шукати серед працівників троєщинської міліцейської управи.
2
Йому пообіцяли, що справою негласно займеться управління внутрішньої безпеки поліції.
До того часу прес-служба повинна тримати оборону і мужньо та відважно відбивати атаки спраглих до сенсацій журналістів. Але, як переконався підполковник Недоля через два дні, успіхи працівників внутрішньої безпеки поліції виявилися марними.
«Від чорного ґвалтівника тридцятирічну жінку врятував таксист»
«Учора пізно ввечері мешканка вул. Драйзера Оксана Г. поверталася додому з театру. Як вона пізніше розповіла нашому джерелу в МВС, світла в під’їзді не було, що відразу насторожило молоду жінку. Адже напередодні її батько особисто поміняв лампочку. Все ж таки вона наважилася зайти. Побоювання виявилися не даремними: просто з темряви на неї наскочив чоловік. Він був весь у чорному і з чорним обличчям. Оксана Г. відштовхнула від себе нападника, повернулася і кинулася навтьоки. Чорний чоловік почав її переслідувати і, як стверджує потерпіла, гарчав їй у спину. На щастя, саме в цей момент неподалік зупинилося таксі. Побачивши, що відбувається, водій таксі Григорій Б. схопив розвідний ключ і кинувся на допомогу. Вгледівши таксиста, чорний чоловік утік. Наше джерело в МВС повідомляє: навіть за наявності свідка злочину поліція все одно відмовилася приймати в Оксани Г. заяву».