Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Далі нічого не розуміючи, Олег зупинив, де сказали, вийшов разом із Ритою, підійшов за нею до кіоску з дисками. Дівчина вже брала з рук продавця потрібний, таксист мовчки виклав за нього вісімдесят гривень — десять доларів, на секундочку! Замість покласти покупку собі в сумочку, Рита простягнула диск таксистові.
— Беріть. Вам. Я просила купити, тобто — заплатити гроші. Послухаєте на дозвіллі. Перспективна співачка, Пугачова з Ротару нервово курять.
Олег ковзнув поглядом по квадратній коробці. З обкладинки доволі штучно посміхалася невідома йому молода артистка. Ім’я Дарини Товченюк справді нічого йому не говорило. Під портретом стояла назва «Перші поцілунки».
Тепер таксист помітив — у руці тримає ще щось. Глянцевий прямокутник. Візитна картка — Рита дала йому разом із диском, непомітно витягнувши з сумочки. На візитці значилося: «Рита Товченюк, музичний продюсер, запис, виготовлення та поширення вашої музики».
… А білявка тим часом зайшла за ріг, рішуче підійшла до найближчого таксі, назвала водієві адресу, вмостилася поруч, витримавши його ласий погляд.
Радіо в машині не грало.
— Можна ввімкнути? — запитала пасажирка, щойно таксі рушило, і коли таксист виконав прохання, запитала мимохідь: — Любите музику?
Наше джерело в МВС…
1
За зв’язки головного столичного поліцейського управління з пресою відповідав підполковник Недоля.
Як офіцерові, котрий очолює цей ненависний «великою» поліцією, та все ж таки необхідний для її роботи підрозділ, підполковникові Недолі подзвонив на мобільний телефон особисто начальник МУВС вже о восьмій ранку. З досвіду Недоля знав: трапилося щось надзвичайне.
Щоденного керівного пістона за традиційно погану роботу він уже третій рік звик отримувати щопонеділка о дев’ятій тридцять, максимум — о десятій. Після чого цілий тиждень займався своєю основною роботою: докладав надлюдських зусиль, аби обмежити доступ будь-якої живої, цікавої, оперативної та корисної інформації до журналістів. А журналістів, відповідно, не пускати в «кухню» МВС ні з парадного, ні з чорного ходів. У тому, що керівництво особисто дзвонить йому серед тижня, та ще й о такій порі, Недоля нічого доброго не бачив.
Підозри досвідченої людини негайно підтвердилися.
Якщо перекласти потік почутих матюків на пристойну мову і значно скоротити обурену начальницьку тираду, а також опустити всі двозначності, що мають сексуальний підтекст, то виходило таке. Він, підполковник Недоля, зовсім втратив страх, розслабився, зажерся від нічого робити в своєму відремонтованому кабінеті. Тому пропускає в пресу інформацію, як поганий воротар — голи у ворота власної команди. Через те Недоля повинен, по-перше, готувати власну задницю до серйозної інтимної розмови з керівництвом, а, по-друге, негайно виявити або балакуна, або — шпигуна, який зливає журналюгам несанкціоновану інформацію, та показово покарати поганця.
Про шпигуна керівник міліцейської прес-служби поки що нічого не зрозумів. Його більше стурбувала сумна перспектива власної задниці. Аби прояснити ситуацію, він, усупереч правилам, не дочекавшись, поки йому принесуть новини, сам зайшов на сайт «Газети по-українськи». Заголовок на першій сторінці хльоснув по очах.
«В Києві з ’явився чорний маніяк»
Далі ошелешений підполковник прочитав таке:
«Уже кілька днів у столичному житловому масиві Троєщина безкарно діє сексуальний маніяк. Цю інформацію кореспондентові „Газети…“ підтвердило наше джерело в МВС. Зі зрозумілих причин, ця людина не бажає називати своє прізвище та посаду.
Маніяк підстерігає свої жертви пізно вночі у безлюдних місцях. На сьогодні його жертвами стали вже четверо жінок віком від 17 до 46 років. Психопата приваблюють жінки, які не носять головних уборів та брюк. Правда, фізично жодна з жертв нападника не постраждала: кожен раз потерпілі починали кричати, тим самим лякаючи маніяка.
Головна особливість ситуації в тому, що цей нападник — чорношкірий. Ця обставина допомагає йому не надто ховатися в темряві. Досить вдягти чорний одяг, аби розчинитися в мороці. Але саме тому поліція відмовляється приймати заяви в потерпілих. Як коментує наше джерело в МВС, київська поліція дуже легко може спіймати ґвалтівника із такою характерною особливою прикметою, як чорний колір шкіри. „У нас дуже бояться влізти в конфлікти на національному ґрунті і бути звинуваченими в расизмі“, — пояснює співробітник поліції. Тому, бажаючи отримати офіційний коментар від поліцейського керівництва, ми наперед упевнені: існування чорношкірого маніяка на Троєщині буде заперечене».