Третій рівень. Короткі історії
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 978-966-688-048-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Третій рівень. Короткі історії». Краткое содержание книги:
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Підпис — Валентина Яровенко.
3
— Слухай, Валю, ми можемо домовитися по-людськи?
Підполковнику Недолі було гидко від самого себе.
Офіцер поліції просить якесь нахабне самовпевнене дівчисько! Добре, хоч ніхто з колег ніколи не дізнається. Він краще застрелиться, аніж скаже комусь, що принизився до особистого дзвінка журналістці. Та ніби відчула всі свої переваги: поводилася так, ніби повністю була господаркою становища.
Власне, так воно і було. Це визнали не лише в міській управі, а навіть у самому міністерстві.
— Ні, не можемо. Я не здаю джерела інформації. Жоден журналіст цього не зробить, — відрізала вона.
— Ти грамотна дівка, але не дуже. Журналіст, як і приватний детектив, згідно із законом зобов’язаний повідомити правоохоронні органи про відомий йому факт скоєння чи підготовки до скоєння кримінального злочину.
— Ой, тільки цього мені не треба грузити! — Недоля з огидою почув щирий жіночий сміх на тому боці дроту. — Я фактів не приховую. Це у вас у департаменті роблять все, аби робота поліції була непрозорою. Навпаки: маніяк є, потерпілі є, недобросовісні менти… вибачте… працівники поліції теж є. Ні, вам для чогось потрібне прізвище чесної людини, яка не може мовчати!
— Раз це ваше джерело в МВС таке чесне, якого дідька ховається? Хай чесно назве себе, скаже…
— Ага, і втратить роботу. Ні, шановний пане підполковнику, наше джерело в МВС далі планує вести партизанську війну проти вашої системи! Тільки так вас, тільки так!
Недоля до болю закусив нижню губу — так хотілося виматюкатися. Замість цього сказав:
— Цей твій партизан тільки хоче почати війну, а дехто її вже реально починає. Чому ваша газета не пише про погроми на базарах? Під роздачу попадають не тільки чорношкірі. Луплять та калічать арабів, азіатів — всіх, у кого не білий колір шкіри. Бо всі кричать про Чорного маніяка!
— Ага! Поліція і тут безсила! — Валентина Яровенко явно торжествувала.
— Ти думаєш, — перейшов на обережний шепіт підполковник, — у нас цих інородців дуже люблять?
— Значить, у поліції квітне расова нетерпимість? — насторожилася журналістка, і переляканий Недоля легенько ляснув себе по губах — не стримався, чо-орт!
— Ми відволікаємося, — спішно поміняв він небезпечну тему. — Ти ж сама бачиш, до чого приводять подібні неузгоджені публікації. Соціальна напруга в суспільстві зростає, знайомий тобі такий вираз? Ви серйозно — або згортайте ці публікації, або давайте діяти разом, або…
— Або ловіть Чорного маніяка і давайте нам ексклюзивний коментар! — відрубала Валентина і дала зрозуміти — розмова на цьому скінчилася.
Поклавши слухавку, підполковник Недоля замислився над останніми словами журналістки. «Або ловіть… Або ловіть… Ловіть… Давайте ексклюзив…». У цьому щось є. Все ж таки він не дарма підполковник.
Зачинившись у кабінеті та вимкнувши всі телефони, Недоля близько години думав, міркував, малював різні схеми, а потім спалив помальовані папірці і, ввімкнувши телефон, набрав номер начальника МУВС.
4
За два дні свіжий номер «Газети по-українськи» кричав заголовком:
«Чорний маніяк виявився білим!»
Далі йшов такий текст:
«Учора вночі в результаті спланованої поліцейської операції було, нарешті, затримано злочинця, який тероризував Троєщину протягом останнього тижня. Нагадаю, що йдеться про так званого Чорного маніяка: чоловіка з чорним кольором обличчя. Так описували свого нападника всі жертви — і майже не помилилися. Виявляється, затриманий, вісімнадцятирічний Микола С., надягав на голову чорну жіночу панчоху для маскараду. Тепер цей „актор“ разом із своїм „маскарадним костюмом“ перебуває в слідчому ізоляторі. Подробиці поліцейської операції, а також пояснення, хто такий Микола С. і для чого він це робив, читайте у найближчих випусках „Газети…“».
Підпис — Валентина Яровенко.
Тепер підполковник Недоля охоче давав всім бажаючим однотипні коментарі про успіхи поліції. За потреби міг навіть показати і самого затриманого. Троєщинські колеги оперативно знайшли серед постійних клієнтів відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків зашуганого дрібного наркодилера, який готовий хоч убивство Кеннеді на себе взяти, аби відпустили. Його пообіцяли відпустити, тільки з умовою: наркотою більше не займається і їде з Києва надовго. Так надовго, аж поки людиною не стане. Коля погодився йти в армію контрактником, і такий розклад усіх влаштував.