Погода, яка змінила світ

Інуїтів, до того ж, якщо припустити, що їхні мандрівки відбувалися у XVII столітті, у спину пхали тодішні панівні вітри. Деякі дослідження вважають типовими погодними умовами Малого льодовикового періоду наявність над Ґренландією потужного антициклону. Це могло утворювати сильні північні або північно-західні вітри на сході Ґренландії, що добряче полегшувало мандрівки інуїтів. Цей антициклон, своєю чергою, може бути результатом послаблення Гольфстріму.

Тимчасове уповільнення Гольфстріму часто називають причиною холоду Малого льодовикового періоду. У міжнародному дослідженні 2018 року, очолюваному Стокгольмським університетом, ідеться про цей феномен. Дослідження вказує, що ймовірність утворення блокувального антициклону в Північній Атлантиці вище, коли температура води у тамтешніх краях нижче, як і було при сповільненні Гольфстріму в Малому льодовиковому періоді. Дослідники також уважають, що за цим самим механізмом над Ґренландією утворився антициклон, який відрізав Європу від холодних вітрів, чим і спричинив низку лісових пожеж у Скандинавії спекотного літа 2018 року. Гольфстрім помітно послабшав саме останнім часом і води Північної Атлантики стали холодніші, ніж зазвичай.

Повернімося до проблеми перетину Атлантики на каяці. Отже, інуїти, які нібито перепливали Атлантичний океан наприкінці XVII – на початку XVIII століття, мали б робити регулярні зупинки, аби давати своїм каякам із тюленячої шкіри змогу висохнути. Інакше судна втрачали б герметичність. За сучасних умов робити це складно, втім, протягом найхолодніших століть Малого льодовикового періоду, XVII та XVIII, усе було інакше. Тоді ж поверхнею Північної Атлантики дрейфувала велика кількість крижин. У ту пору криги лишень більшало. Значну частину року Ґренландію, ба навіть Ісландію, повністю оточував морський лід. З легкістю можна уявити, як інуїти-веслярі відпочивали та сушили каяки на крижинах, яких в океані було досхочу.