Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Завдяки даним такого штибу гіпотетичні мапи Доґґерленду Бріоні Кольз набули більш реальних, конкретних обрисів. Дослідники змогли відтворити топографію доґґерлендських великих лісів, глибоких річок і широченних рівнин, створили карти, що показували древні гори, озера, гирла річок і болота. Серед перших знахідок фахівців – велика річка, яку назвали Шоттон, на честь відомого британського геолога з Бірмінгемського університету.
Учені також знайшли й сліди людської присутності, старих поселень. У 2012 році Річард Бейтс констатував, що, попри брак знахідок достеменно антропогенного походження, знайдено «чимало артефактів і підводних споруд, виникнення яких дуже складно пояснити природними явищами, приміром пагорби, оточені канавами та скам’янілими пнями дерев».
Серед інших знахідок із глибин, можна згадати про масове заховання мамонтів, камені, що стоять навсторч, і щось, мабуть, схоже на старе людське кладовище. Втім, звісно, відтворити картину Доґґерленду сповна неможливо. Річард Бейтс заявив, що більшість слідів зруйнувала водна ерозія, а відповідно, це є спробами шукати лишень частину голки у копиці сіна. Зрештою Бейтс підсумував, що наявні результати досліджень дають змогу вказати місця, де ймовірність знайти вцілілі ознаки життя найвища.
Ким же були європейці кам’яного віку, що жили в цих краях, і чим вони займалися? Найімовірніше, як уже мовилося, вони були кочівниками, мисливцями та збирачами, тими ж, ким були ми, перш ніж осіли й почали обробляти землю.
Утім, з іншого боку, це лишень спрощена картинка реальності. Вчені дослідили поселення кам’яної доби неподалік Північно-Східного узбережжя Англії, точнісінько на кордоні зі старим Доґґерлендом. Є підстави вважати, що люди піклувалися про своє помешкання й поверталися до нього рік за роком. Поняття власної країни та рідної землі може бути старішим, ніж нам здається.
Можливі поселенці Доґґерленду однаково скоро побачать зникнення своїх домівок під натиском хвиль Північного моря. Солона вода витіснить прісну, миси та півострови стануть острівками, а насамкінець море проковтне їх повністю.
Що ж трапилося, коли європейська Атлантида, старе ядро континенту, майже мигцем опинилася під водою? Це також неймовірно захоплива та драматична легенда, про кульмінацію якої тогочасні люди із покоління в покоління мали б розповідати казки, збираючись навколо вогнищ.
Ми не можемо завершити цей розділ, ані слова не сказавши про той раптовий «всесвітній потоп», який потопив Доґґерленд. Та все інше, що трапилося йому на шляху.
Те, що зумовило зникнення Доґґерленду, називається Стуреґґа, а відбулося це майже 8000 років тому. Стуреґґа – величезний підводний зсув неподалік південного узбережжя Норвегії, через який різко відкололося й почало сповзати 3400 кубічних кілометрів морського дна. Така кількість землі, що раптово почала рухатися, еквівалентна або навіть перевищує об’єм лави, що вивергалася під час найбільших відомих нам вивержень супервулканів.
По ширині зсув виріс до майже 300 кілометрів. Це, вочевидь, спричинено землетрусом, який, своєю чергою, зумовив декомпозицію великої кількості замерзлого доти на дні гідрату метану. Танучи та поширюючись, один кубічний метр гідрату метану стає 164 кубічними метрами газу метану, а на арктичному дні чимало замерзлого метану такого штибу. А зсув цей процес прискорив. Отже, величезна кількість сильного парникового газу, метану себто, звільнилась у повітря, що спричинило, очевидно, сильне, але короткотривале потепління.
Стуреґґа, найбільший відомий людству підводний зсув, також дав поштовх найбільшому цунамі в історії Європи. Взагалі, цунамі – це рідкісне для Європи явище, через доволі «нецікаву» та вельми стабільну корінну породу. Але Стуреґґа став винятком, який підтвердив правило: цунамі, спричинене зсувом, розрослося до величезних розмірів. У норвезьких фіордах хвилі виросли до п’ятдесяти метрів.
На захід і південь вирушили хвилі не менших розмірів. Сліди морських організмів знайдені аж на шотландських височинах. Їх туди могло принести лишень мегацунамі. Шетландські острови, на своє нещастя, потрапили під гарячу руку, стоячи на шляху хвиль, висота яких у тамтешніх краях, за різними оцінками, мала б сягати 30 метрів.
Старому Доґґерленду, який через зростання рівня моря вже перетворився на низку низинних острівків посеред Північного моря, Стуреґґівське цунамі завдало смертельного удару. Таких висновків дійшли шляхом проведення надсучасних комп’ютерних симуляцій в Імперському коледжі Лондона, поєднуючи їх з палеобатиметричними даними. («Палеобатиметрія». Гарненьке слово, чи не так? Воно означає науку про вивчення старих морських ден.)