Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Утім повернімося до ґренландських вікінгів. П’ять тисяч осіб далеко на периферії – деякі пороми Середземного моря перевозять стільки пасажирів – із легкістю потонули у штормах і потрясіннях історії. Аби стерти колонію з літописів і свідомості, багато не потрібно. А тоді хтось, через кілька віків, раптово вигукує: «Точно, так-так, ґренландські вікінги! Куди вони поділися?»
Трохи іронічно, що інтерес до долі норманської колонії прокинувся разом із кліматичними змінами, що можуть назавжди унеможливити пошуки істини. Цього разу потепління. Органічні рештки, залишені після себе норманами, як-от кістки та залишки одягу, кількасот років лежали недоторканими та добре збереженими у вічній мерзлоті Ґренландії. А сьогодні через глобальне потепління замерзла земля почала швидко розмерзати й сліди вікінгів один за одним стираються і зникають назавжди. «Щойно ми нарешті отримали нові, фантастичні технології для вивчення матеріалу», – сумно констатують дослідники.
Треба ще у кількох словах пояснити, чому вікінги не затрималися надовго в Новому Світі, наступному логічному кроці далі на захід.
Існують же докази їхньої присутності у тамтешніх краях. Лейф Ерікссон, син Еріка Рудого, десь у 1000 році вирушив на захід із Ґренландії, де за дорученням норвезької корони мав навертати місцевих у християнство. Спершу Лейф досягнув Баффінової Землі або, як він її назвав, Геллуланд, «край пласких каменів», адже саме їх вікінг і побачив. Його плавання продовжується вздовж лісистого узбережжя, що дістало від нього назву Маркланд, «лісистий край». Сьогодні це півострів Лабрадор. Потому він сходить на землю в зеленому краї, який називає Вінланд, що древньоскандинавською означає «пасовище» або «край винограду», на честь лоз винограду, що росли там. Тамтешній клімат виявляється приємним, а річки повні риби, тож Лейф і його поселенці будують торф’яні будинки й перезимовують у Вінланді. Проте в будь-якому разі після цього Лейф повертається до Ґренландії, де переймає у спадщину садибу свого батька, Браттаглід.
Точне розташування знайденого Лейфом Ерікссоном Вінланду нікому не відомо. Можливо, його треба шукати на території сучасної канадської провінції Ньюфаундленд, а можливо, значно південніше.
Після Ерікссона Вінланд досліджуватимуть ще кілька шукачів пригод. «Саґа про ґренландців» і «Саґа про Еріка Рудого» трохи це описують, хоча деталі в них не зовсім сходяться. У будь-якому разі, брат Лейфа, Торвальд, двома роками пізніше попливе до Вінланду, але його вб’ють скрелінґи (індіанці).
Близько 1010 року ісландець Торфін Карлсефні йде слідами Ерікссонової експедиції. Торфін разом із близько 140 супутниками засновує невеличке селище у Вінланді, привізши із собою, серед іншого, худобу. Там дружина Торфіна, Ґудрід, народжує йому сина, Сноррі, який став першим європейцем, народженим у Новому Світі. Втім життя колонії тривало не довго, тому що вікінги й скрелінґи /індіанці не домовилися, так би мовити, тож Торфін із родиною повертається до Ісландії.
У Ньюфаундленді знайшли залишки поселення, у Л’Анс-о-Медовз. Це може бути місцем, де поселився Торфін, утім, точно сказати ніхто не може. Попри зусилля багатьох шукачів, жодних істотніших слідів присутності норманів у Північній Америці не виявлено.
Старі саґи більше не розповідають про значні спроби норманів осісти у Вінланді. Деякі вчені припускають, що в цьому напрямку вирушили колоністи, покинувши Ґренландію: до Вінланду і далі на південь. Але спробуйте це довести.
Можливим поясненням є те, що нужденному народові бракувало такого собі величезного поселення. Ґренландська колонія марніла, а на батьківщині в Скандинавії ніхто не горів бажанням почати нове життя на іншому боці океану.
Усьому свій настає час, а час норманів зупинив свій лік у Новому Світі. Або ж Новим він іще не став: умов для заснування поселення у тамтешніх краях на той момент просто не існувало.
Нам залишається, звісно, лише гадати: а що, якби умови були інакшими? А що, якби Малий льодовиковий період не перервав норманську експансію на захід? Невже столиця США називалася б не Вашингтон, а Ерікссон? Навряд чи. Напрочуд багатьом речам довелося б дуже сильно змінитись у такому разі. Вести корабель вздовж Сени та красти срібло – це одне, а от завоювати цілий континент – це зовсім інше. Нормани не мали ані ресурсів, ані бажання чи можливості для чогось такого.