Кишеня, повна жита

— Спочатку ти повинен зрозуміти, що протягом останніх півроку — ні, більш як протягом року — батько перестав бути собою. Він удавався до неймовірно дурних витівок у фінансовому плані. Продавав добрі акції, купував украй ненадійні. Іноді він просто смітив грішми. Не маючи жодної іншої причини, як утішатися тим, що він їх розкидає.

— Отже, родині неабияк пощастило, що він випив не такий чай.

— Так, думати про це не дуже приємно, але, по суті, ти маєш рацію. Мабуть, лише його смерть дає нам шанс урятуватися від банкрутства. Але нам доведеться бути надзвичайно консервативними й обережними протягом якогось часу.

Ланс похитав головою.

— Я з тобою не згоден. Обережність ніколи не приводила до добра. Ти повинен піти на певний ризик, зробити якийсь незвичний хід. Ти мусиш прокрутити якусь грандіозну справу.

— Ні, — заперечив Персі. — Обачність та економія. Такі мої гасла.

— Але не мої, — сказав Ланс.

— Ти лише молодший партнер, не забувай, — нагадав йому Персівал.

— Гаразд, гаразд. Але я можу принаймні іноді висловлювати свої погляди.

Персівал збуджено міряв кімнату кроками.

— З цього добра не буде, Лансе. Я тебе люблю й таке інше…

— Та невже? — урвав його Ланс.

Проте Персівал пустив репліку брата повз вуха.

— … але я не думаю, що ми зможемо працювати разом. Наші погляди протилежні.

— Це може принести користь, — сказав Ланс.

— Єдиний розумний вихід — розірвати наше партнерство, — заперечив йому Персівал.

— Ти хочеш, щоб я викупив свою частку — така твоя думка?

— Мій любий, із такими прямо протилежними поглядами на бізнес нам нічого іншого не залишається.

— Якщо тобі нелегко виплатити Ілейн її частку спадщини, то як ти думаєш розрахуватися зі мною?

— Я думав не про гроші, — сказав Персівал. — Ми якось могли б… е… е… поділити майно.

— Тобі залишаться гарантовані папери та все інше, а мені якісь рештки з панського столу, щось ризиковане й ненадійне — ти так це собі уявляєш?

— Це якраз те, чому ти віддаєш перевагу, — сказав Персівал.

Ланс несподівано широко усміхнувся.

— Ти маєш рацію, друже Персі. Але тепер я не можу цілком віддаватися своїм забаганкам. Тепер я мушу подумати й про Пет.

Обидва чоловіки подивилися в її бік. Пет розтулила рота, потім знову його стулила. Хоч би в яку гру грав Ланс, їй ліпше не брати в ній участі. Ланс, безперечно, прагнув до якоїсь особливої мети, у цьому вона не мала сумніву, але не дуже добре собі уявляла, що ж то за мета.

— Ну ж бо, назви мені мої володіння, — сказав Ланс, сміючись. — «Шахта з фальшивими алмазами», «Недосяжні рубіни», «Нафтові свердловини без нафти». Ти думаєш, я справді такий дурень, яким здаюся?

Персівал сказав:

— Звичайно, деякі з володінь, які я тобі можу запропонувати, є дуже ризикованими, але не забувай, що одного дня вони можуть принести грандіозний прибуток.

— Схоже, ти заспівав по-іншому, — сказав Ланс, усміхаючись. — Хочеш запропонувати мені останні божевільні надбання батька разом зі старою шахтою «Дрозди» й таким іншим непотребом. До речі, чи інспектор розпитував тебе про ту шахту?