Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
— Ви кого-небудь зустрічали, коли вийшли на свою прогулянку, містере Райт?
— Кілька автомобілів мене проминули, коли я йшов дорогою. Я не бачив нікого, хто б мене знав, якщо ви це маєте на увазі. На тій стежці, на яку я звернув, було надто багато багнюки, й автомобілі по ній ніколи не їздили, хіба що підводи, запряжені кіньми.
— Отже, між тим часом, коли ви покинули готель о чверть на п’яту, і шостою годиною, коли повернулися назад, я можу лише покладатися на ваше слово, запитуючи вас, де ви були?
Джералд Райт далі посміхався зі зверхнім виразом.
— Це вельми прикро для нас обох, інспекторе, але нічого іншого я вам запропонувати не можу.
Інспектор Ніл сказав лагідним голосом:
— Тоді, якби мені хтось сказав, що він виглянув у нижнє вікно й побачив вас у саду біля «Тисової хатини» приблизно о четвертій годині тридцять п’ять хвилин… — він замовк і залишив речення незакінченим.
Джералд Райт підняв брови й похитав головою.
— Видимість на той час була вельми поганою, — сказав він. — Я думаю, ніхто не зміг би добре роздивитися, кого він бачить.
— Ви знайомі з містером Вівіаном Дюбуа, який теж зупинився тут?
— Дюбуа? Ні, не думаю, що він мені знайомий. Це такий високий, темноволосий чоловік, що віддає перевагу замшевим черевикам?
— Так. Він також вийшов на прогулянку в той день, і він також покинув готель і пройшов поблизу від «Тисової хатини». Ви з ним не зустрічалися випадково на дорозі?
— Ні, ні. Чого не було, того не було.
Джералд Райт уперше здався стривоженим. Інспектор Ніл замислено промовив:
— Час для прогулянки був не вельми приємний, а надто на стежці, де була, як ви кажете, суцільна багнюка. Просто дивом дивуєшся, скільки енергії буває в людей.
Коли інспектор Ніл повернувся в дім, сержант Гей привітав його із задоволеним виглядом.
— Я виконав ваше розпорядження, сер, і довідався про дроздів, — повідомив він.
— Ну й що ти там довідався?
— Вони були в пирозі, сер. Холодний пиріг залишили для недільної вечері. Хтось добувся до того пирога, який зберігався в буфеті чи десь-інде. Зняли з нього скоринку й витягли телятину та шинку, які були всередині, і що, ви думаєте, поклали туди натомість? Кілька протухлих дроздів, які знайшли в сараї садівника. Бридка витівка, правда ж, бридка?
— «Й хочу таку страву дати королю», — сказав інспектор Ніл.
Сержант Гей подивився йому навздогін ошелешеним поглядом.
Розділ вісімнадцятий
— Зачекайте хвилину, — сказала міс Ремсботтом. — Схоже, цей пасьянс у мене вийде.
Вона перенесла короля з його почтом на порожнє місце, поклала червону сімку на чорну вісімку, скинула четвірку, п’ятірку та винову шістку, зробила ще кілька швидких переміщень карт, а тоді відхилилася назад із задоволеним виглядом.
— Це Подвійний Блазень, — сказала вона. — Таке не часто мені вдається.
Вона підвела очі й подивилася на дівчину, яка стояла біля каміна.
— То ви дружина Ланса, — сказала вона.
Пет, якій рекомендували піднятися нагору й познайомитися з міс Ремсботтом, кивнула головою.
— Так, — сказала вона.
— Ви дівчина висока, — сказала міс Ремсботтом, — і вигляд у вас квітучий.
— У мене чудове здоров’я.
Міс Ремсботтом задоволено кивнула головою.
— Дружина Персівала наче зліплена з тіста, — сказала вона. — Їсть надто багато солодкого, спортом не займається. Сідай, дитино моя, сідай. Де ти познайомилася з моїм небожем?
— Ми з ним познайомилися в Кенії, коли я перебувала там із кількома друзями.
— Ти була одружена раніше, наскільки мені відомо.
— Так. Двічі.
Міс Ремсботтом звучно пирхнула.
— Отже, розлучилася.
— Ні, — сказала Пет. Її голос злегка затремтів. — Обидва померли. Мій перший чоловік був пілотом винищувача. Він загинув на війні.
— А твій другий чоловік? Дай-но, Боже, пам’яті — хтось мені казав. Він пустив собі кулю в лоба, чи не так?
Пет кивнула головою.
— Через тебе?
— Ні, — сказала Пет. — Моєї вини в його смерті не було.
— Він захоплювався кінськими перегонами?
— Так.
— Я не була на перегонах жодного разу в житті, — сказала міс Ремсботтом. — Гра на тоталізаторі й карти — це підступи диявола.
Пет не відповіла.
— Я також ніколи не була ані в театрі, ані в кіно, — сказала міс Ремсботтом. — Що там казати — світ сьогодні поринув у гріхи. Гріх панував і в цьому домі, проте Господь покарав грішників.