Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
Пет знову не знайшлася, що відповісти. Вона трохи засумнівалася, а чи в тітки Ланса все гаразд із головою. Була, проте, трохи вибита з рівноваги під пильним поглядом старої леді.
— Чи багато, — запитала тітка Ефі, — ти знаєш про ту родину, куди ввійшла по своєму одруженні?
— Думаю, рівно стільки, скільки кожна жінка знає про родину чоловіка, з яким одружується.
— Атож, трохи про одне, трохи про інше. Гаразд, я тобі розповім дещо. Моя сестра була дурепою, мій зять — пройдисвітом, Персівал — негідник, а твій Ланс завжди був поганим хлопцем родини.
— Я думаю, усе це нісенітниця, — твердо заявила Пет.
— Можливо, ти й маєш слушність, — несподівано погодилася з нею міс Ремсботтом. — Не можна просто чіпляти на людей етикетки. Але не варт недооцінювати Персівала. Існує тенденція вірити, що ті, хто носить етикетку людини доброї, також не наділені розумом. Персівала ж ніяк не можна вважати дурнем. Він розумний тим розумом, що притаманний лицемірам. Я ніколи його не любила. Зверни увагу на те, що я не довіряю Лансові і не схвалюю його поведінку, проте не можу його не любити… Він відчайдушний хлопець і завжди був таким. Ти повинна дбати про нього й стежити, щоб він не зайшов надто далеко. Скажи йому, щоб він не недооцінював Персівала, моя люба. Скажи йому, щоб він не вірив жодному слову Персівала. У цьому домі всі брехуни. — І старенька докинула з торжеством у голосі: — Вогонь і сірка — ось що їм судилося.
Інспектор Ніл закінчував телефонну розмову зі Скотленд-Ярдом.
Заступник комісара на протилежному кінці лінії сказав:
— Думаю, ми зможемо здобути для вас цю інформацію, відвідавши кілька приватних санаторіїв. Якщо вона не померла, звісно.
— Могла й померти. Відтоді минуло багато часу.
Старі гріхи відкидають довгі тіні. Так сказала йому міс Ремсботтом — сказала дуже значущим тоном — наче хотіла дати йому натяк.
— Це фантастична теорія, — сказав заступник комісара.
— Не знаю, сер. Але я маю відчуття, що не можу цілком обминути її увагою. Надто багато збігів…
— Так… Так… Жито… Дрозди… Ім’я вбитого…
Ніл сказав:
— Я опрацьовую також інші лінії… Дюбуа не слід обминати увагою… також Райта… покоївка Ґледіс могла помітити когось із них біля бічних дверей, вона могла покинути тацю з чаєм у холі й вийти подивитися, хто там і що вони роблять… Хоч би хто там був, він міг задушити її там-таки, а потім відтягти її тіло до мотузки з білизною й поставити прищепку їй на ніс…
— Ідіотська витівка, якщо сказати по совісті… Гидка й мерзенна…
— Так, сер. Саме це й обурило стару леді — я маю на увазі міс Марпл. Дуже приємна старенька — і надзвичайно прониклива. Вона переселилася в дім, щоб бути ближче до старої міс Ремсботтом, і я не сумніваюся: вона не пропустить нічого, що там говориться або діється.
— Яким буде ваш наступний хід, Ніле?
— У мене побачення з лондонськими адвокатами. Я хочу довідатися трохи більше про справи Рекса Фортеск’ю. І хоч це стара історія, проте я хочу також більше почути про шахту «Дрозди».
Містер Білінґслі з фірми «Білінґслі, Горсторп і Волтерс» був чоловіком чемним, чия професійна стриманість ховалася під удаваною приязною відвертістю. Це була друга розмова, яку інспектор Ніл із ним мав, і цього разу професійна стриманість містера Білінґслі була менш помітною, аніж під час їхньої першої зустрічі. Потрійна трагедія в «Тисовій хатині» похитнула переконаність містера Білінґслі в тому, що він не повинен розголошувати професійні таємниці своєї фірми. Тепер він був сповнений бажання надати поліції всі факти, які були йому відомі й могли мати стосунок до справи.
— Надзвичайні, приголомшливі події, — сказав він. — Я не пам’ятаю нічого подібного за все своє професійне життя.
— Правду кажучи, містере Білінґслі, — сказав інспектор Ніл, — ми потребуємо всієї допомоги, яку ви можете нам надати.
— Ви можете розраховувати на мене, дорогий сер. Я буду щасливий допомогти вам у всьому, у чому тільки зможу.
— Насамперед дозвольте вас запитати: наскільки добре ви знали покійного містера Фортеск’ю і наскільки добре вам відомі його справи?
— Я знав Рекса Фортеск’ю досить добре. Тобто я знав його протягом досить тривалого періоду, десь приблизно шістнадцять років, я сказав би. Але майте на увазі, що ми не єдина адвокатська фірма, чиїми послугами він користувався.
Інспектор Ніл кивнув головою. Він про це знав. «Білінґслі, Горсторп і Волтерс» була, так би мовити, респектабельною фірмою Рекса Фортеск’ю. Для своїх менш пристойних оборудок він користався послугами кількох інших фірм, які не відзначалися високою порядністю.