Кишеня, повна жита

— Я не хочу цього робити, — сказала Ілейн. — Нам будуть потрібні гроші, щоб відкрити школу. Ми знайшли дуже зручний для нас маєток, який продається. Це в Корнуолі. Чудова територія й добрий будинок. Його можна й перебудувати — додати кілька нових флігелів.

— Ти хочеш сказати, що забереш усі свої гроші з бізнесу? Знаєш, Ілейн, я не думаю, що це буде розумно.

— Буде значно розумніше забрати їх, аніж залишити там, де вони є, — сказала Ілейн. — Бізнеси повсюди тріщать. Ти сам сказав, Вале, перед тим як батько помер, що наша фірма перебуває у вкрай поганому стані.

— Либонь, я мав підстави так сказати, — туманно висловився Персівал, — але я мушу також застерегти тебе, Ілейн, що забрати з фірми весь свій капітал, тобто витратити його на купівлю обладнання та діяльність школи — це божевілля. Якщо ви не досягнете успіху, то що станеться? Ти залишишся без жодного пенні.

— Ми досягнемо успіху, — вперто сказала Ілейн.

— Я підтримую тебе, — підбадьорливо сказав Ланс, майже лежачи на стільці. — Спробуй, Ілейн. Як на мене, то це буде досить безглузда школа, але ти хочеш її відкрити, ви обоє хочете її відкрити — ти і Джералд. Хай навіть ви втратите свої гроші, але обоє матимете втіху, що зробили те, до чого прагнули.

— Від тебе я чогось іншого й не сподівався почути, — сказав Персівал кислим тоном.

— Я знаю, знаю, — сказав Ланс. — Я блудний син і марнотрат. Але я все ж таки думаю, що здобув більше втіхи від життя, аніж ти, друже Персі.

— Усе залежить від того, що ми вважаємо втіхою, — холодно відказав Персі. — До речі, час поговорити і про твої плани, Лансе. Я сподіваюся, ти знову вирушиш у Кенію чи в Канаду, чи підіймешся на гору Еверест, чи вчвориш щось іще фантастичніше.

— Чому ти так вважаєш? — запитав Ланс.

— Бо життя в добрій старій Англії тебе ніколи не тішило, чи не так?

— Людина змінюється, коли стає старшою, — сказав Ланс. — Вона починає жити осілим життям. Ти знаєш, Персі, мій любий хлопче, я сповнений рішучості перетворитися на тверезого бізнесмена.

— Ти хочеш сказати…

— Я хочу сказати, що вирішив попрацювати у фірмі з тобою, друже. — Ланс усміхнувся. — Ти, звичайно, будеш старшим партнером. Адже в тебе левова частка акцій і ти матимеш левову частку прибутку. Я всього лише молодший партнер. Але я маю трохи акцій, а тому маю також право увійти в бізнес, чи не так?

— Справді маєш… Якщо, звісно, захочеш. Але я тебе запевняю, хлопче, що ти дуже швидко знудишся.

— Тепер ні. Не думаю, що мені стане нудно.

Персівал спохмурнів.

— Ти ж не думаєш серйозно, Лансе, що тобі справді захочеться зайнятися бізнесом нашої фірми?

— Засунути пальця в пиріг? Так, я справді цього хочу.