Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом

Намагаючись забезпечити собі посаду в Києві, Гоголь попросив про допомогу Пушкіна, який тоді ще був у добрих взаєминах з Уваровим. У фрагменті листа, наведеному вище, Гоголь наводить позитивну оцінку розуму та здібностей Уварова, що, вочевидь, призначалися для вух міністра (ПСС 10, 290, 469—470). Пізніше він попросив Пушкіна передати Уварову, що його здоров’я в Петербурзі настільки підупало, що коли він не переїде до Києва, то неодмінно протягом місяця помре (ПСС 10, 316). Працюючи над українською історією, Гоголь намагався зміцнити свої позиції в загальній історії, на викладання якої в Києві було оголошено конкурс, публікацією статті під назвою «Про викладання загальної історії» в уваровському Журнале Министерства народного просвещения.

Робота дісталась іншому кандидатові — Владіміру Циху. Певний час Гоголь сприймав свою невдачу лише як відтермінування переїзду. У червні 1834 року він зацікавився придбанням будинку в Києві і попросив Максимовича, який насправді добивався переїзду, довідатися там про нерухомість (ПСС 10, 328). Пізніше він повторив своє прохання та пообіцяв вислати передоплату (ПСС 10, 337—338). Втім, які б обіцянки не давав Гоголь, показуючи свою рішучість у питанні переїзду до Києва, він був змушений дотримуватися певних фінансових зобов’язань. Живучи в Петербурзі, він заліз у борги, а материне матеріальне становище було плачевним. Для того, щоби звести кінці з кінцями й навіть спробувати погасити свої борги, він був залежний від петербурзьких заробітків і можливостей додаткового прибутку, які обіцяло це місто — приміром публікації або театр.

Замість загальної історії Гоголеві запропонували в Києві посаду професора історії Росії. Він відмовився від цієї пропозиції, посилаючись на брак зацікавлення та досвіду. Засмучений, Гоголь написав до Максимовича, що викладання російської історії доведе його до божевілля, і запропонував, щоб Цих узяв її та звільнив посаду із загальної історії для нього (ПСС 10, 319). Коли Максимович намагався вмовити Гоголя прийняти посаду з російської історії, він відповів: Чорт возьми, если бы я не согласился взять скорее ботанику или патологию, нежели русскую историю. Если бы это было в Петербурге, я бы, может быть, взял ее, потому что здесь я готов, пожалуй, два раза в неделю на два часа отдать себя скуке (ПСС, 10, 323). Він також відмовився від пропозиції свого друга Міхаїла Поґодіна прийняти посаду ад’юнкта в Московському університеті, вочевидь, також із російської історії (Поґодін там очолював кафедру російської історії; ПСС 10, 325). Невдача з його планами переїзду до Києва та відмова перекваліфікуватися у російського історика нарешті спонукали Гоголя працевлаштуватись у Санкт-Петербурзькому університеті. Коли й тут він зазнав невдачі (хоч і не обов’язково через це), то відмовився від кар’єри історика.