Пророчиця

Час, здається, сповільнив хід.

Ця забавка швидко набридла, і для контрасту Сергій почав зупиняти увагу суто на українських каналах. Коли переклацнув на «5 канал», забрав палець із кнопки, бо побачив у студії чоловіка, котрий видався смутно знайомим. Хоча політика Горілого не цікавила, він усе ж таки підвівся, гойднувся вперед, вдивляючись в екран. Наче цей діяч раніше не носив бороди й вусів… Ні, стоп, не так: у нього просто бороди не було, а тепер таке щось противне, як у того гада повзучого, Катьчиного коханця, через якого все його життя пішло навскіс. Борідка, як у мушкетера… Це він під інтелігента косить, а сам же колись на базарі в Конотопі починав, потім на якусь там партійну роботу грошей дав, небагато, скільки може дати пересічний дядько з базару, але як на конотопську політику — з головою…

Горілий пригадав, як років десять тому йшла якась місцева передвиборча кампанія, і листівками з цим телевізійним писком, тоді ще з вусами, але точно без бороди, було завішане все місто. Їх викидали з поштових скриньок, а двірники потім матюкалися, згрібаючи все це сміття, якому, здавалося, кінця-краю не буде, як зимовому снігопаду: ось же, тільки чистили вулицю, а години не спливло — знов за лопати… Здається, він навіть кудись пройшов тоді, потім його в Київ одразу перевели, базарний свій бізнес згорнув, затягли інші справи… Щось не видно вас, Олексію Івановичу, не чутно, шановний товаришу Воропай, земляче ви наш ненаглядний.

Ефір саме закінчувався. Лідер нової політичної сили «Чесна Україна!» Олексій Воропай розповів про перспективи об’єднання всіх демократів на парламентських виборах, пояснив, до якої потужної політичної сили тяжіє, а заодно — розказав журналістам про індивідуальний підхід до електорату. Зокрема — чим живе його рідна Сумщина, особливо — рідний Конотоп, звідки він починав шлях у велику політику, і чому не можна проводити однакові політичні кампанії не лише в різних регіонах, а й навіть у різних районах одного регіону.

Тьху, придурок!

Не дочекавшись, поки лідер політичної сили підіб’є підсумок своєї промови, Горілий люто натиснув кнопку, перемикаючись із депутата Воропая на інший канал, де в самому розпалі вирувало ігрове шоу з дівчатами в коротких спідницях. О, хоч щось людське… Та шоу вже за пару хвилин перервалося на рекламу, і Сергій зрозумів: ось так, наодинці з телевізором, він без діла на тверезу голову довго не протягне. Як не земляка-депутата крутять, то рекламу пива. Спробуй тут утримайся…

Телевізор Горілий все ж вирішив не вимикати — хай хоч щось бубонить, не буде такої ілюзії тиші. Спочатку хотів лишити гумористичне шоу, але, почувши старі анекдоти, перемкнув на якусь російську програму, де двоє чоловіків (один — із борідкою, як у Катьчиного коханця або в депутата Воропая, чи мода в них усіх така?) — розводилися про роль європейських королев у розвитку середньовічної культури, під супровід цього зовсім не шкідливого бубоніння пройшов на кухню, відчахнув шматок ковбаси, врізав хліба і приречено ввімкнув чайник.