Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Пророчиця - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Пророчиця

Электронная книга - «Пророчиця». Краткое содержание книги:

В минулому — оперативник конотопського карного розшуку, Сергій Горілий відсидів чи не за всі гріхи рідної міліції, але був випущений за зразкову поведінку. Тепер він КС — «колишній співробітник». Та правду кажуть: колишніх сищиків не буває. Ледь не в перший день свого перебування на свободі Сергій примудряється вплутатися в «мокру» справу, від якої ще й відгонить містикою. Місцевий бізнесмен, якому невідома пророчиця наворожила смерть, і справді незабаром помирає за загадкових обставин. Дуже скоро в самій круговерті розслідування опиняється і Горілий, якому пророчиця так само навіщувала близьку смерть. Та чи всі пророцтва збуваються?..
1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 94
Перейти на страницу:

На цьому розмова закруглилася, жінка поквапилася додому, Горілий іще зостався, попросив принести кави — ніч попереду обіцяла бути насиченою. Дочекавшись замовлення, закурив і підбив перші підсумки. Вони ж, сподівався Сергій, будуть у цій справі останніми.

Якщо вдасться якимось боком пристебнути до цієї історії пророчицю Олесю.

Хоча він уже навіть здогадувався в загальних рисах, яким саме: бракувало деталей, та він сподівався почути їх від безутішної вдови та її вірного друга.

— Ми з вами вже знайомі, — нагадав Горілий.

Галина не поспішала пускати незваного вечірнього гостя всередину, навпаки — посунула на Горілого, змусивши відступити на кілька кроків, і сама вийшла на ґанок, не зачинивши, проте, по собі двері.

— Чого вам? — удова намагалася бути грубою, та це в неї дуже погано виходило.

— Ви ще прийняли мене за бандита. Нажалілися дядям-міліціонерам.

— А ви хто? Знову приходите проти ночі…

— Ну, до ночі ще далеко, тільки по дев’ятій. Позняков удома зараз?

— Хто?

— Галино, мені ніколи.

Горілий зараз казав чисту правду: мов гончак, відчувши близькість загнаної дичини, він хотів одним махом покінчити з усім, бо на повірку робота виявилася не аж такою складною, а відповідь на задачку стояла в кінці задачника, тільки ніхто не вправився туди зазирнути.

— То йдіть у своїх справах! — вдова рішуче ступила назад, тепер уже намірившись зачинити двері, але з іншого боку.

— Галино, в мене правда замало часу. Ви обізвали мене бандитом, то на вашій совісті. Тільки вас повинно інше хвилювати: до кого б я не належав, головне — не до правоохоронних органів. Бо в іншому разі з вами б уже давно бесідували не тут і не так. Ще раз: Позняков удома?

— Я тут!

Із-за спини вдови виступив друг сім’ї. Якщо він не стояв поруч, то мусив занепокоїтися, з ким це його подруга так довгенько бесідує, тримаючи гостя, хай хто б там з’явився, на порозі.

— Дуже добре. Як я встиг зрозуміти, Позняков, ви давали Галині дуже багато корисних порад. Може, дасте ще одну — хай вислухає мене зараз мовчки? І ви заодно послухайте, вас це теж стосується.

— Хай зайде, — мовив Позняков, хоча тримався далеко не так упевнено, як жінка.

Відступивши, Галина дозволила зайти Горілому, причинила двері й відійшла до Олега, ставши поруч. Тепер дві спини заступали незваному гостеві хід усередину. Це було схоже на оборону фортеці малими силами, запеклу та відчайдушну, хоча й марну.

— Чого вам? — тепер запитав Позняков.

— А вас не цікавить, хто я і звідки?

— Минулого разу ви назвалися міліціонером. Збрехали. Коли прийшли вдруге і вже не називаєтесь міліціонером, значить, усе одно збрешете, — Позняков, обійнявши Галину за талію, притиснув до себе. — Думаю, важливіше те, з чим ви прийшли сюди знову, а не те, ким ви насправді є.

— Мудро, — погодився Горілий. — Бачите, Галино, справу з чоловіком мати значно ліпше.

— Я це знаю, — виклично кинула вона.

— Так, давайте справді коротко і ясно, бо я до вас не перевиховувати, тільки попередити, — Сергій діловито потер руки. — Ви коханці, причому — давно, але історія вашого великого почуття мене мало хвилює. Скажете — ні?

— Ні.

— «Ні» — це не коханці?

— «Ні» — це не скажемо. Хіба так не видно? — Олег дужче притиснув до себе Галину.

— Мене так само не хвилює, чим вам, Галино, не догодив Микола Коваленко. Бачив я його — нормальний мужик. Цікаво інше: ви справді збиралися залякати цивілізовану людину, котра займається інтернет-послугами, кабельним телебаченням тощо, за допомогою банального пророцтва смерті? Будинок подарований вам, і ви справді вирішили, що, почувши про невідворотну близьку смерть, ваш чоловік помре від інфаркту, автоматично залишивши вам будинок? Я тут порадився з деким, перш ніж до вас їхати: всі борги смерть боржника так само списує автоматично, бо у вас за документами уже не спільне майно, банк лишить вас у спокої, а ви, Позняков, через певний час почнете рулити ще й друговим бізнесом без жодних зобов’язань перед кредиторами.

1 ... 54 55 56 57 58 59 60 61 62 ... 94
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)