Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Зараз він розізлився на нього через те, що той десь «засвітив» картини, які Єгор для нього купував, а тепер ще й подав у відставку, руйнуючи їхні спільні плани. Справа в тому, що 3 роки тому вони з батьком вирішили передати Азарову 25 відсотків акцій компанії за обіцянку вивести їхнє підприємство в монополісти на постачання в Україну кількох типів стратегічних матеріалів, зокрема запчастин до військового обладнання і їх виробництво. Азаров на першому етапі, щоправда, виконав свою обіцянку. Спочатку поставив свою людину керівником новоствореного об’єднання Державних підприємств (ОДП), котре займались ліцензуванням виробничих процесів цих матеріалів, дозволами на їхнє виробництво і продаж, перевірками якості, дотриманням ISO[87]… І новий директор ОДП, повністю контрольований прем’єром, просто паралізував роботу багатьох виробників і постачальників. А для Блідих відкрилась дорога до монополії… Вони вже навіть почали вибудовувати грандіозні плани щодо скупки провідних заводів України… Паралельно, через лобіювання певних законів у ВР, вони блокували допуск на ринок закордонних аналогів… Тендери, що проводили міністерства, закривались у більшості на структурах інвесткомпанії «Троєщина».
Тоді здавалося, що «донецькі» прийшли надовго і всерйоз, але тепер… Хто знає, що буде з ними. Вже й Коля Бімба подав у відставку. Поки що це теж ще нічого не означає і нічим не загрожує — ОДБ під контролем… президент залишається на своїй посаді… А ось те, що навіть легковажні австріяки стали остерігатися вести справи з командою Януковича… Це справді насторожувало.
Що робити далі, Єгор зараз просто не уявляв. І мова не про бізнес і не про мистецтво. Його думки чомусь безсистемно скакали з одного на інше. Повертатись у клініку не хотілося. Йому надокучили балачки професора Ґалля. Від уколів і крапельниць на тілі залишались прикрі болючі синяки. Залишилося пройти ще три дні лікування, але… Не сьогодні. Треба просто відпочити. Відпочити від нудного відпочинку й лікарні.
Офіціант приніс м’ятний лікер. Спробував. Солоденький. Тут навіть пилося легко, не так як у Києві. Алкоголь не товк у голову і не вирубав. А ще тут не було надокучливих охоронців, які виконували роль мамок, няньок і шпигунів батька. Щодо розваг… все вирішували гроші. Все! Справді ніякої духовності.
Нарешті в кафе зайшов розв’язний тип із зовнішністю… Вузенькі штанці з широким ременем та великою пряжкою, куца курточка, сам худючий, засмагла пика, веслом борода… здається, він трішки з домішком арабської крові… «Симпатичний… — подумав Єгор і спохопився: — От блін, знову ці геї»…
Тип сів до столу і замовив каву. Поклав перед Блідим планшет; охоче пояснив:
— Хлопчики всі чисті, порядні… Австрійці. Ваших брудних слов’ян немає. Ні росіян, ні українців, ні сербів, ні босняків…
Єгор проковтнув хтиву грудку, що стала поперек горла, і став з цікавістю переглядати фото хлопців на планшеті. Русих австрійців, якими можна було собі уявити мешканців Відня, на фото не виявилось взагалі. В більшості — чорняві юнаки із центральної Азії та Близького Сходу, студентського віку…
Нарешті Єгор зупинився на одному і показав пальцем: «Цього».
— Гарний вибір, — похвалив сутенер. — Триста євро година… Готель оплачуєте ви. Бажано гроші наперед.
Єгор враз чомусь зам’явся, але сутенер запевнив:
— Повірте, цей хлопчик, як витвір мистецтва… Він таке витворяє у ліжку… — прицмокнув губами… — Не пошкодуєте. Ви ж знаєте, я вам ніколи не підсовував поганий товар, — і повторив: — а це — справді витвір мистецтва.
Єгор знову проковтнув хтиву грудку у горлі, зі згодою кивнув і звернувся до кельнера:
— Замовте, будь ласка, таксі. І спакуйте з собою моїх улюблених тістечок, а також пляшку лікеру «Гальяно».
Офіціант із розумінням кивнув.
Тріумфальна арка
Сергій прокинувся через те, що на нього хтось пильно дивився. Його рука мимоволі ковзнула під подушку, але там нічого не було — ні ножа, ні кастета, ні бодай уламка арматури. Він різко розплющив очі і побачив, що поруч з ним сидить Галя. Вона влаштувалась на стільці, якось замилувано розглядала його і посміхалась.
87
ISO (англ. International Organization for Standardization) — міжнародна організація зі стандартизації, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів.