Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

На заставодержателя, що має намір звернути стягнення на майнове право, покладається обов’язок надіслати боржникові та іншим зареєстрованим обтяжувачам повідомлення, відповідно до ст. 27 названого Закону [207] зареєструвати відомості про звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Обтяжувачі, на користь яких зареєстроване обтяження майнових прав, протягом 30 днів з дня державної реєстрації зазначеного повідомлення вправі заявити обтяжувачеві, який ініціював звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх вимог за рахунок майнових прав. Після закінчення зазначеного 30-денного строку обтяжувач з вищим пріоритетом (таким може у відповідних випадках бути і заставодержатель, що ініціював звернення стягнення) має право надіслати боржникам, обов’язкам яких кореспондує майнове право, на яке звертається стягнення, письмове повідомлення, що повинне відповідати вимогам частини третьої ст. 32 згаданого Закону. З дня відправлення цього повідомлення заставодержателя (обтяжувана з вищим пріоритетом) майнове право вважається відступленим, права кредитора у відповідному зобов’язанні набуває заставодержатель (обтяжувач з вищим пріоритетом). Заставодержатель користується цим правом до повного задоволення його вимоги, забезпеченої заставою майнового права. Після задоволення вимоги заставодержатель у п’ятиденний строк зобов’язаний надіслати боржникові та іншими обтяжувачам, що заявили про свій намір отримати задоволення своїх вимог за рахунок майнових прав, на які звернено стягнення, звіт про отримані платежі. Надлишок підлягає перерахуванню іншим обтяжувачам відповідно до їх пріоритетів.

67. У п. 3.3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» [396], зазначається на те, що грошові кошти, що знаходяться на рахунках в установах банку, не можуть бути предметом застави за правилами, встановленими для застави речей. Водночас роз’яснюється, що вони можуть бути предметом застави за правилами, встановленими для застави майнових прав. Це роз’яснення виходить з того, що особа, на чиє ім’я відкритий рахунок у банку, не має права власності на грошові кошти, що зберігаються на рахунку. Ця особа має лише зобов’язальне право щодо банку. За правилами застави майнових прав застава грошових коштів, що зберігаються на рахунку в банку, можлива. Але права заставодержателя при цьому далеко не завжди можуть бути реалізовані, оскільки законодавство не передбачає можливості блокування заставлених грошових сум на рахунку в банку (для порівняння зазначимо, що стосовно іменних цінних паперів Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів [368, п. 20] передбачає можливість блокування заставлених цінних паперів). Більш надійною для заставодержателя є застава права на безготівкові кошти шляхом їх перерахування на рахунок третьої особи або самого заставодержателя в банку. Частина друга ст. 33 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлює особливості реалізації права заставодержателя на гроші, що є предметом застави (іншого обтяження). Задоволення вимоги заставодержателя здійснюється шляхом переказу йому заставодавцем грошової суми, достатньої для погашення зобов’язання, забезпеченого заставою. Можливе договірне списання грошей з рахунку заставодавця на вимогу заставодержателя.