Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
52. При заставі товарів в обороті та переробці за заставодавцем у повному обсязі зберігаються правомочності володіння, користування і розпорядження заставленим майном. Однак при відчуженні заставлених товарів заставодавець зобов’язаний замінити їх іншими товарами на таку ж або більшу суму. Зменшення загальної вартості замінених товарів допускається лише за наявності домовленості щодо погашення частини забезпеченого заставою зобов’язання. Це правило ст. 43 Закону «Про заставу» є занадто суворим, а головне, — воно не має механізму забезпечення. Тому в договорах застави товарів в обороті та переробці доцільно було б передбачити заходи, спрямовані на забезпечення зазначеного обов’язку заставодавця: 1) сплату ним неустойки; 2) право заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно в разі зменшення нижче встановленого договором обсягу товарів в обороті та переробці.
53. Застава товарів в обороті та переробці відноситься до категорії таких видів застави, в яких утруднюється контроль за додержанням заставодавцем умов договору застави. Тому в практиці опрацьовуються такі договірні конструкції, що передбачають передання товарів у власність третім особам зі сплатою за них зниженої ціни та умовою про зворотний продаж товарів за тією ж ціною, якщо забезпечуване заставою зобов’язання буде належне виконане. Зазвичай такі конструкції законодавству не суперечать, особливо в зв’язку з прямою легалізацією купівлі-продажу з правом або зобов’язанням зворотного викупу (п. 4 частини першої ст. 34 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]).
ЗАКЛАД
54. Відповідно до ст. 44 — 48 Закону «Про заставу» виокремлюється такий вид застави, як заклад. Стаття 44 Закону «Про заставу» визначає заклад як такий вид застави рухомого майна, при якому предмет застави передається у володіння заставодержателя. Чинне законодавство не передбачає при закладі майна передання його у володіння не заставодержателя, а за його вказівкою — у володіння третьої особи. Встановлення такої умови в договорі застави не буде суперечити законодавству. Але при цьому застава не може кваліфікуватися як заклад. У формі закладу в заставу можуть передаватися, зокрема, транспортні засоби. Виділяється такий різновид закладу, як тверда застава, при якій предмет застави залишається у заставодавця, але під замком і печаткою заставодержателя. Індивідуально визначена річ може бути залишена в заставодавця з накладенням знаків, що свідчать про заставу.
55. Відповідно до диспозитивних норм ст. 45 Закону «Про заставу» заставодержатель при закладі несе такі обов’язки 1) належним чином утримувати предмет закладу і вживати заходів, необхідних для забезпечення його збереження; 2) повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; 3) регулярно надавати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо таке право заставодержателю надане договором застави; 4) страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця (слід враховувати, що відповідно до частини другої ст. 5 Закону «Про страхування» [180] забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Оскільки ст. 7 названого Закону, що визначає види обов’язкового страхування, не вказує на обов’язкове страхування предмета закладу, таке страхування є обов’язковим для заставодержателя, якщо це передбачено договором; 5) повернути предмет закладу заставодавцю негайно після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченої заставою вимоги.
Якщо заставодержатель відповідно до договору одержує право користуватися предметом закладу, одержані в результаті такого користування доходи спрямовуються на покриття витрат заставодержателя на утримання предмета закладу, а потім зараховуються в рахунок погашення процентів за зобов’язанням, забезпеченим закладом, чи в рахунок виконання цього зобов’язання. Формулювання частини першої ст. 46 Закону «Про заставу» не позбавляє сторони права встановити в договорі іншу черговість використання доходів, одержаних заставодержателем від використання предмета застави.