Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5) вимоги про відшкодування шкоди від зіткнення суден або іншої аварії на морі, від пошкодження портових споруд, іншого майна, що знаходиться в порту, а також засобів навігаційного устаткування;
6) вимоги, що виникають з дій, вчинених капітаном на підставі наданих йому законом прав з метою збереження судна або продовження рейсу;
7) вимоги про відшкодування збитків щодо вантажу або багажу.
Після задоволення всіх перелічених вимог задовольняються вимоги іпотечного заставодержателя. Такий висновок випливає з частини першої ст. 358 КТМ.
44. Належить враховувати, що, хоча відповідно до частини п’ятої ст. 14 КТМ сторонам дається право відійти в договорі від правил Кодексу торговельного мореплавства, вони не можуть у договорі морської іпотеки відступити від черговості задоволення вимог за рахунок коштів, виручених від продажу заставленого судна (ст. 374, 358 КТМ). Відступ від диспозитивних норм законів взагалі допускається тільки в тій частині, у якій мова йде про права та обов’язки сторін договору. Скасувати чи змінити права та обов’язки третіх осіб (суб’єктів привілейованих морських вимог) сторони договору морської іпотеки не вправі.
45. Кодекс торговельного мореплавства (ст. 376) містить ще одне правило, що обмежує права іпотечного заставодержателя судна в порівнянні з загальними нормами Закону «Про заставу» [64]: у випадку банкрутства «зобов’язання за зареєстрованою іпотекою вважається невиконаним». Вказівка в цитованому формулюванні на зареєстровану іпотеку не має регулятивного значення. Якщо заставодавець не зареєстрував морську іпотеку, при банкрутстві настають ті ж наслідки, що й у випадках, коли іпотека зареєстрована. Друга частина цитованого формулювання — «зобов’язання... вважається невиконаним» повинна розумітися таким чином, що зобов’язання за морською іпотекою припиняється, і кредитор (заставодержатель) вправі висунути вимогу до іпотечного заставодавця про виконання забезпеченого морською іпотекою зобов’язання на загальних підставах. Зобов’язання за морською іпотекою при цьому припиняється з дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство (ст. 11 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [134]).
46. Відповідно до ст. 377 КТМ при відступленні забезпеченої іпотекою вимоги третій особі морська іпотека зберігає силу. При переведенні іпотечним заставодавцем боргу, що виник із забезпеченого заставою зобов’язання, на третю особу, морська іпотека також зберігає силу. Це правило за змістом ідентичне загальній нормі частини другої ст. 27 Закону «Про заставу».
47. Переведення боргу, що випливає із забезпеченого заставою зобов’язання, допускається тільки за згодою кредитора (він є заставодержателем), як це передбачено ст. 520 ЦК. Новий кредитор набуває права на привілеї відповідно до первісного запису про іпотеку, що був вчинений при укладенні договору морської іпотеки колишнім кредитором. Аналогічним чином переведення боргу заставодавця на нового боржника (за згодою кредитора — заставодержателя) не впливає на привілеї кредитора, що визначаються датою первісної реєстрації морської іпотеки.
48. Оскільки ст. 377 КТМ формулює спеціальні правила щодо відступлення вимоги, забезпеченої морською іпотекою, відступлення вимоги має наслідки, передбачені цією статтею, незалежно від реєстрації відступлення вимоги в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до ст. 14, п. 7 частини першої ст. 34, ст. 42 — 46 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].
49. Стаття 378 КТМ враховує, що права іпотечного заставодержателя можуть перейти не тільки в порядку відступлення вимоги, але й іншими способами (наприклад, у порядку спадкування, правонаступництва у зв’язку з реорганізацією). Особа, якій права перейшли на такій підставі, повинна подати заставодавцю належне засвідчену декларацію (належне посвідчення декларації полягає в нотаріальному засвідченні підпису особи, що складає декларацію відповідно до ст. 78 Закону «Про нотаріат» [75]).
ЗАСТАВА ТОВАРІВ В ОБОРОТІ ТА ПЕРЕРОБЦІ
50. Нагадаємо, що товари в обороті та переробці — це рухоме майно. А тому на заставу товарів в обороті і переробці поширюється чинність положень Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема щодо пріоритетів (ст. 14) та порядку звернення стягнення на заставлене майно (ст. 24, 32).
51. Предметом застави товарів в обороті та переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При цьому у встановлених договором застави межах відбувається періодична заміна предмета Застави: реалізовані товари перестають бути предметом застави з моменту відчуження їх заставодавцем (з моменту переходу права власності до набувача заставлених товарів), а придбані заставодавцем товари стають предметом застави з моменту набуття заставодавцем права власності на них. З урахуванням цього в договорі застави товарів в обороті та переробці предмет застави індивідуалізується шляхом зазначення на знаходження товарів у володінні заставодавця чи зазначення на їх розташування в певному цеху (певних цехах), на певному складі (певних складах), в інших приміщеннях. Стаття 41 Закону «Про заставу» [64] (в редакції Закону від 18 листопада 2003 р.) допускає і інші способи ідентифікації сукупності рухомих речей (товарів в обороті і переробці) як предмета застави.